Тібінґ був спантеличений.
— А вона не знає? — Він рвучко обернувся до Софі: — А що ж вам відомо, моя люба?
Софі швидко переповіла те, що Ленґдон щойно пояснив їй, — про Пріорат Сіону, про тамплієрів, про документи Сангрил і що Святий Грааль — це не чаша, а… щось значно могутніше.
— І це все? — Тібінґ обурено глянув на Ленґдона, а потім змовницьки підморгнув Софі: — Слухайте мене, і ви ніколи не забудете того, що я зараз вам розповім.
А за сорок кілометрів від Шато де Війєт було прийнято сигнал із ретранслятора, розміщеного під кабіною броньованої машини.
Розділ 44
Сер Лью Тібінґ сяяв, коли всівся біля вогнища і поклав свої милиці на кам’яний край.
— Святий Грааль, — почав він, і його голос зазвучав, ніби він виголошував проповідь. — Більшість людей питають мене лише де він. Боюся, що на це запитання я ніколи не зможу дати відповіді. — Він обернувся до Софі. — Одначе головнішим є питання, що таке Святий Грааль? Щоб повніше зрозуміти це, ми спочатку маємо звернутися до Біблії. Як добре ви знаєте Новий Заповіт?
Софі знизала плечима.
— Взагалі не знаю. Мене виховувала людина, яка поклонялася Леонардо да Вінчі.
Тібінґ виглядав водночас і враженим, і задоволеним.
— Душа, вільна від забобонів! Чудово! Тоді ви повинні знати, що Леонардо був одним із тих, хто зберігав таємницю Святого Грааля. І ховав ключі від неї у своїй творчості.
— Роберт розповідав мені про це.
— І про погляди да Вінчі на Новий Заповіт?
— Цього я не знаю.
Очі Тібінґа повеселішали, і він кивнув у бік книжкової шафи в іншому кінці кімнати:
— Роберте, чи не допоможете? На нижній полиці.
Ленґдон підійшов до книжкової шафи, знайшов велику книгу з мистецтва, приніс її та поклав на столик. Тібінґ розгорнув важкий том і показав на клапані суперобкладинки низку цитат.
— «Із записників да Вінчі», — сказав Тібінґ, вказуючи на одну з них, — я думаю, ви погодитеся, що вона має стосунок до нашої бесіди.
Софі прочитала:
Багато хто заробляє на ілюзіях і фальшивих чудесах,
обманюючи нерозумну більшість.
ЛЕОНАРДО ДА ВІНЧІ
— А ось іще одна, — сказав Тібінґ, вказуючи на іншу цитату:
Сліпе невігластво вводить нас в оману.
О! Нещасні смертні! Розплющте очі!
ЛЕОНАРДО ДА ВІНЧІ
Софі стало не по собі.
— Да Вінчі має на увазі Біблію?
Тібінґ кивнув.
— Те, що Леонардо думав про Біблію, саме і стосується Святого Грааля. Фактично, да Вінчі й намалював справжній Грааль, який я зараз покажу вам. Але спочатку поговоримо про Біблію, — усміхнувся він. — А все, що вам треба знати про Біблію, може бути висловлено одним реченням: мої любі, Біблію написали люди! Не Бог! Біблія не впала магічним чином із хмар. Люди створили її, а далі змінювали шляхом незліченних перекладів, додатків та ревізій. Історія ніколи не знала першої версії.
— Гаразд.
Тібінґ замовк, сьорбнув чаю й поставив чашку на полицю каміна.
— Більше вісімдесяти Євангелій могли претендувати на роль Нового Заповіту, але лише чотири було включено в канон — від Матвія, від Марка, від Луки та від Іоанна.
— А хто ж обирав, що включати, а що ні? — спитала Софі.
— Ага! — в Тібінґа розгорівся ентузіазм. — Справжня іронія християнства! Біблія в тому вигляді, в якому ми її знаємо, — це результат критичного переосмислення поганського імператора Константина Великого.
— Я думала, Константин був християнином, — сказала Софі.
— Навряд чи, — розсміявся Тібінґ. — Усе своє життя він був поганином і хрестився вже на смертному ложі, будучи заслабим, щоб протестувати. У добу Константина поклоніння Сонцю було офіційною релігією Риму, і Константин був верховним жерцем. На його біду, Рим тоді був у стані релігійного безладу, бо протягом трьох століть після розп’яття Ісуса Христа число тих, хто прийняв його вчення, швидко збільшувалось. Конфлікт між християнами і поганами був такий великий, що міг розколоти Рим. Константин вирішив щось робити, тож у 325 році н. е. він хотів об’єднати Рим єдиною християнською релігією.
Софі була здивована.
— То навіщо поганський імператор обрав християнство офіційною релігією?
Тібінґ розсміявся.
— Константин був дуже добрим бізнесменом. Він бачив, що християнство саме переживає піднесення, тож просто поставив на призову конячку. Історики досі в захваті, як Константин блискуче конвертував поганське поклоніння Сонцю в християнство. Додавши поганські символи, дати і ритуали до нової християнської традиції, він створив щось на кшталт комбінованої релігії, яка задовольнила всіх.