— Проте, — додав Ленґдон, — важливо пам’ятати, що спроби церкви заборонити ці документи зумовлені щирою вірою в їхнього Христа. Ватикан складається із глибоко побожних людей, які істинно вірять, що ті, інші документи можуть бути лише неправдивими свідченнями.
Тібінґ розсміявся, вмощуючись у кріслі навпроти Софі.
— Роберт має слушність, коли каже, що сучасне духовенство вірить, ніби інші Євангелія є надуманими. Це можна зрозуміти. Біблія Константина протягом багатьох століть була їхньою правдою.
— Він має на увазі, — сказав Ленґдон, — що ми поклоняємося богам наших батьків.
— Я маю на увазі, — заперечив Тібінґ, — що все те, чого наші батьки вчили нас про Христа, є брехнею. Як і розповіді про Святий Грааль.
Він потягся за книжкою і підсунув її до середини.
— І нарешті, перш ніж показати вам картини да Вінчі, де є Святий Грааль, я б хотів, щоб ви швиденько глянули сюди, — він розгорнув книгу на яскравій ілюстрації, яка займала дві сторінки. — Я гадаю, ви впізнаєте цю фреску?
Чи не жартує він? Софі дивилась на легендарну «Таємну вечерю» да Вінчі, де Ісус та Його учні були зображені в ту мить, коли Ісус оголосив, що один із них зрадить Його.
— Так, впізнаю.
— Тоді, можливо, ви б погодилися пограти зі мною в одну маленьку гру? Заплющте очі, дуже прошу!
Здивована Софі заплющила очі.
— Де сидить Ісус? — спитав Тібінґ.
— У центрі.
— Добре. А що за їжу споживають Він та Його учні?
— Хліб. А що ж іще?
— Чудово.
— А що п’ють?
— Вино. Вони п’ють вино.
— Чудово! І останнє запитання. Скільки келихів на тому столі?
Софі замислилась, розуміючи, що то було підступне запитання.
— Один, — повільно відповіла вона, — це потир. Христова чаша. Святий Грааль. Ісус передавав по колу єдину чашу з вином, як це роблять і сучасні християни в громадах.
Тібінґ зітхнув.
— Розплющте очі.
Вона розплющила. Тібінґ задоволено усміхався, коли Софі, глянувши на картину, здивовано побачила, що кожен за столом мав келих, і Христос також. Тринадцять келихів. Більше того, келихи були скляні, прозорі, без ніжки. На картині не було потира. Не було Святого Грааля.
Тібінґ підморгнув.
— Дивно, що да Вінчі, як виявилося, забув намалювати чашу Христа. — Він помовчав. — Уся ця фреска всуціль є ключем до таємниці Святого Грааля.
Софі нетерпляче знову оглянула картину.
— Але як ви кажете, «Таємна вечеря» говорить нам, що таке Святий Грааль?
— Не що таке, — прошепотів Тібінґ, — а радше, хто такий. Бо Святий Грааль — то не річ. Це, власне… людина.
Розділ 45
Софі досить довго дивилась на Тібінґа, а потім повернулась до Ленґдона.
— Святий Грааль — це людина?
Ленґдон кивнув.
— Це, власне, жінка.
— Роберте, може, ви могли б пояснити?
Тібінґ підійшов до протилежного кінця столу, знайшов аркуш паперу й поклав його перед Ленґдоном.
Ленґдон дістав ручку з кишені.
— Софі, я думаю, ви знайомі з сучасними символами для чоловіків та жінок.
Він намалював звичайний символ чоловіка 
та жінки 
.
— Це, — спокійно сказав він, — не первісні символи для жінок і чоловіків. Цими античними символами позначають планету й бога Марса та планету й богиню Венеру. Первісні символи набагато простіші.
Ленґдон намалював на папері інший символ.
— Ось первісний символ для позначення чоловіків, — сказав він. — А жіночий, як ви вже, мабуть, здогадалися, є прямо протилежним.
Він намалював інший символ на цій же сторінці.
— Це називається чаша.
Софі здивовано підвела очі.
Ленґдон побачив, що вона зрозуміла зв’язок.
— Чаша, — сказав він, — нагадує потир або іншу посудину і, що важливіше, нагадує обриси жіночої утроби. — Ленґдон глянув прямо на неї. — Софі, традиція каже, що Святий Грааль — це чаша, потир. Але опис Грааля як чаші, власне, є алегорією, яка охороняла таємницю Святого Грааля. Тут, так би мовити, легенда послуговується чашею як метафорою чогось іще набагато важливішого.