— Церква?
— А хто ще? Рим шукає Грааль уже багато століть.
Софі скептично промовила:
— Ви гадаєте, церква могла вбити мого діда?
— То не вперше в історії, коли церква вбивала, щоб захиститися. Документи, які додаються до Святого Грааля, є вибуховими, і церква вже давно хоче знищити їх, — відповів Тібінґ.
— Лью, — спитав Ленґдон, — який у всьому цьому сенс? Навіщо вірні католицької церкви вбивають членів Пріорату, щоб знайти і знищити документи, які, як вони вважають, є фальшивими?
Тібінґ засміявся.
— Римське духовенство справді демонструє непохитну віру, і ця віра може приборкати будь-яку бурю, навіть якщо з’являться документи, які суперечать усьому, що є дорогим для них. Але як щодо решти світу? Як бути з тими, хто бачить зло у світі і питає: а де сьогодні Бог? Тими, хто бачить церковні чвари і питає: хто вони, ті люди, які удають, ніби розповідають правду про Христа, і водночас покривають, наприклад, жахливі злочини своїх же священиків? Що станеться з тими людьми, Роберте, якщо відкриється правда, якщо всі довідаються, що і про Христа розповідають викривлено, і що найвеличніша історія світу є не правдивою, а, власне, комерційною?
Ленґдон не відповів.
— Я скажу вам, що станеться, якщо документи спливуть назовні, — сказав Тібінґ. — Ватикан переживе таку кризу віри, якої ще не було за всі дві тисячі років історії.
Після тривалого мовчання Софі сказала:
— Але якщо саме церква несе відповідальність за всі ці замахи, чому вона стала діяти саме зараз? Пріорат приховує ці документи, і вони не становлять загрози для церкви.
Тібінґ важко зітхнув.
— Міс Неве, — мовив він, — церква і Пріорат Сіону вже багато років як порозумілися: церква не нападає на Пріорат, а Пріорат тримає у схованці документи Сангрил. Але якась частина членів Пріорату завжди мала план розкрити цю таємницю. Має настати особлива дата, і в цей день братство планує зробити правдиву історію Ісуса Христа надбанням найширших кіл.
Софі глянула на Тібінґа.
— І ви гадаєте, ця дата наближається? І церква знає про це?
— Цілком можливо, — сказав Тібінґ, — і це мотивує церкву знайти документи за будь-яку ціну, поки не буде запізно. Навіть якщо святі отці не мають точної дати, їхні релігійні забобони спрацюють замість них.
— Релігійні забобони? — перепитала Софі.
— З позиції пророцтва, — сказав Тібінґ, — ми зараз переживаємо період величезних змін. Щойно настав кінець тисячоліття і разом з ним завершилася двотисячолітня астрологічна ера Риб, яка пройшла під знаком Ісуса. І тепер ми вступаємо в еру Водолія.
Ленґдон відчув дрож.
— Церква називає цей перехідний період Кінцем Світу. Багато істориків, які вивчають Грааль, вірять: якщо Пріорат справді планує оголосити цю правду, то відповідним є саме цей історичний період. Скоріш за все, календар Римського католицтва не корелює однозначно з астрологічним, тому щодо дат є деяка непевність. Я не в курсі, чи володіє церква якоюсь інсайдерською інформацією щодо дати, яка ледь мріє, і чи вона нервує з цього приводу. Але повірте мені, — нахмурився він, — якщо церква знайде Святий Грааль, вона його знищить. А заразом і документи й мощі благословенної Марії Магдалини.
Його очі посмутніли.
— А тоді, моя люба, всі свідчення будуть втрачені. Церква виграє свою віковічну війну за переписування історії, і минуле буде навіки стерто з пам’яті.
— Тоді вони спізнилися, — сказала Софі, — бо ми забрали наріжний камінь.
— Що? Ви забрали наріжний камінь зі схованки?
— Не переймайтесь, — сказав Ленґдон, — наріжний камінь надійно переховано.
— Дуже надійно, я сподіваюся!
— Власне, — сказав Ленґдон, не в змозі сховати усмішку, — все залежить від того, як часто ви замітаєте під своїми диванами.
У саду Шато Війєт здійнявся вітер, і ряса Сайласа лопотіла, поки він сидів, скорчившись біля вікна. Хоча він чув далеко не все з розмови всередині, словосполучення «наріжний камінь» не раз доносилося до нього.
Отже, він у домі.
Розділ 51
Лейтенант Колле стояв сам на початку під’їзної дороги, яка вела до маєтку Лью Тібінґа й уважно вдивлявся в масивну оселю. Темно й нікого поряд. Добра схованка. Він бачив, як його шість агентів розійшлися мовчки вздовж паркану. Обложити цей будинок — то справа хвилин. Ленґдон не міг обрати кращого місця для несподіваного нападу людей Колле.
Він уже збирався зателефонувати Фашу сам, коли нарешті пролунав дзвінок від нього.