Vous ne trouvez pas le Saint-Graal; c’est le Saint-Graal qui vous trouve.
Не ви знайдете Святий Грааль — Святий Грааль сам знайде вас.
І от цієї ночі неймовірним чином ключ для знайдення Святого Грааля прямо постукав у його двері.
Поки Софі й Тібінґ сиділи з криптексом і говорили про оцет, добирання літер і кодове слово, Ленґдон поніс палісандрову скриньку через кімнату до добре освітленого столу, щоб краще розглянути її. Дещо з того, що сказав Тібінґ, збудило нові думки в голові Ленґдона.
Ключ до Грааля заховано під знаком Троянди, Рози.
Він підніс дерев’яну коробку до світла і знову глянув на троянду.
Під Розою.
Sub Rosa.
Таємниця.
Шум у холі в нього за спиною змусив його обернутися. Та він не побачив нічого, крім тіні — скоріш за все, то ходив мажордом Тібінґа. Ленґдон знову обернувся до коробки і провів пальцем по рівному внутрішньому краю: може, вийде витягти троянду зсередини, але майстер-столяр усе зробив бездоганно.
Відчинивши коробку, він ще раз ретельно дослідив кришку зсередини. Вона була гладенька. Та коли він повернув її під іншим кутом, світло впало на малесеньку дірочку з внутрішнього боку кришки, прямо в її центрі. Ленґдон опустив кришку й оглянув символ-інкрустацію згори. Там дірочки не було.
Вона не наскрізна.
Поставивши коробку на стіл, він роздивився навколо себе і побачив стосик аркушів, з’єднаних скріпкою. Схопивши цю скріпку, він знову відчинив коробку і знову став розглядати дірку. Акуратно розігнув скріпку і ввів її в дірку. Легенько поворушив… і щось із тихим звуком упало на стіл. Дерев’яна троянда — невеличкий шматочок дерева — як пазл, відпала від кришки.
Ленґдону відібрало мову, коли він побачив на кришці отвір на тому місці, де була троянда. І там було вигравійовано чітким почерком чотири рядки тексту абеткою, якої він ніколи не бачив.
«Я не впізнаю цієї мови, — подумав він, — однак…»
Раптовий рух у нього за спиною змусив його обернутися — і від сильного удару по голові він упав навколішки. Поки падав, йому здалося, ніби він побачив над собою білу примару.
А потім усе почорніло.
Розділ 53
Хоча Софі й працювала в поліції, до цієї ночі в неї ще ніколи не цілилися з вогнепальної зброї. Це було просто незбагненно, але пістолет, на дуло якого вона зараз дивилася, стискала біла рука величезного альбіноса з довгим білим волоссям, одягненого в сутану з грубої вовни, підперезану мотузкою, як у середньовічного ченця.
— Ви знаєте, за чим я прийшов, — сказав він глухим голосом. Його очі вмить упали на наріжний камінь на колінах у Тібінґа.
— Ви все одно не зможете відкрити його, — зухвало відповів Тібінґ.
— Мій Учитель дуже мудрий, — відповів чернець, повільно підходячи ближче і наводячи револьвер то на Тібінґа, то на Софі.
— Хто ваш учитель? — спитав Тібінґ. — Може, ми якось домовимося з ним за певну суму?
— Грааль безцінний, — альбінос підбирався ближче. — А тепер віддайте мені наріжний камінь.
— Ви знаєте про наріжний камінь? — здивовано спитав Тібінґ.
— Не має значення, що я знаю. Повільно встаньте і дайте його мені.
— Мені важко підводитись.
— Чудово. Я також не хочу ніяких різких рухів.
Тібінґ потягся правою рукою до однієї зі своїх милиць, переклавши наріжний камінь у ліву. Важко підводячись, він випростався, не випускаючи з руки важкого циліндра і спираючись на одну милицю.
— У вас нічого не вийде, — сказав він ченцеві, коли той потягся до циліндра, — лише для достойників відкриється цей камінь.
«Лише Господь знає, хто є достойником», — подумав Сайлас.
— Він досить важкий, — сказав чоловік на милицях, і його рука затремтіла, — якщо ви не візьмете його негайно, боюся, він може впасти.
Він небезпечно похитнувся.
Сайлас швидко зробив крок, щоб схопити криптекс, і тут чоловік на милицях втратив рівновагу. Милиця ковзнула, більше не підтримуючи його, і він став заточуватися на правий бік. «Ні!» Сайлас кинувся вперед, щоб врятувати безцінну річ, і при цьому опустив дуло пістолета. Але коли чоловік падав на правий бік, його ліва рука відкинулась назад і циліндр випав з його долоні на диван.