— Чи не час підкріпитися, мої любі? — Тібінґ повернувся до них, розмахуючи бляшанками кóли та коробкою старих крекерів. Він щиро перепрошував за скромну пропозицію. — Наш друг чернець усе мовчить, — пирхнув він, — але всьому свій час.
Він відкусив крекер і глянув на вірш.
— То що нам намагається сказати ваш дід? Де наріжний камінь? Наріжний камінь, обожнюваний тамплієрами.
Софі похитала головою.
Ленґдон сьорбнув кóли й обернувся до вікна, його думки були заповнені óбразами таємних ритуалів та нерозкритих кодів. Під ними мерехтів океан. «Ла-Манш, — подумав він. — Ми вже близько».
Бо камінь тамплієрів — ключ це ваш.
Літак уже летів над сушею.
— Ви не повірите, — сказав він, обертаючись до інших, — я здогадався, що таке наріжний камінь тамплієрів.
Очі Тібінґа стали як блюдця.
— Ви знаєте, де наріжний камінь?
Ленґдон усміхнувся.
— Не де він, а що це таке.
Софі підсунулася ближче, щоб слухати.
— Я гадаю, що наріжний камінь — це головний камінь, так? І може читатися, як кам’яна голова, — заговорив Ленґдон, насолоджуючись знайомим збудженням академічного відкриття. — Це не камінь на могилі.
Він обернувся до Тібінґа.
— Лью, в часи інквізиції, від дванадцятого до чотирнадцятого століття включно, церква засуджувала лицарів Храму за всі єресі, правда?
— Правда. Їх звинувачували буквально в усьому.
— І, зокрема, й у поклонінні неправедним ідолам. Тамплієрів засуджували за проведення ритуалів, коли вони молилися кам’яній голові поганського бога…
— Бафомет! — вигукнув Тібінґ. — О Господи, Роберте, ви маєте рацію! Це і є потрібний нам камінь тамплієрів!
Бафомет був поганським богом родючості, якій асоціювався з творчою репродуктивною силою. То була голова барана або козла, і тамплієри вшановували Бафомета, стаючи колом навколо цього зображення і співаючи молитви.
Тібінґ усміхнувся:
— Папа переконав усіх, що голова Бафомета була зображенням диявола. Очевидно, про це йдеться в цьому вірші.
— Але якщо Бафомет — це правильна відповідь, то знову не все зрозуміло, — сказала Софі, вказуючи на літери криптекса, — у слові Бафомет сім літер. А нам потрібно п’ять.
Тібінґ широко усміхнувся.
— Моя люба, а саме тут і знадобиться атбаш.
Тібінґ написав з пам’яті весь давньоєврейський алфавіт, алеф-бейт, користуючись латинськими відповідниками, а не гебрейськими літерами.
A B G D H V Z Ch T Y K L M N S O P Tz Q R Sh Th
— Алеф, бейт, гімел, далет, хей, вав, зайн, хет, тет, йуд, каф, ламед, мем, нун, самех, айн, пе, цадік, куф, реш, шин, тав, — Тібінґ драматично підняв одну брову і продовжив свої міркування: — Формально в мові іврит п’ять голосних не позначено літерами. Тож коли ми пишемо слово Бафомет за допомогою гебрейського алфавіту, то ці голосні опускаються і лишається…
— П’ять літер! — вигукнула Софі.
Тібінґ кивнув і знов став писати.
— Отже, ось так пишеться слово «Бафомет» давньоєврейською. Аби було зрозуміло, я записую голосні малими:
B a P V o M e Th
— Також врахуйте й те, — додав він, — що гебрейською пишеться справа наліво, але ми все одно можемо без проблем застосувати атбаш. Далі ми маємо створити нашу власну схему заміни, переписавши весь алфавіт ззаду наперед паралельно із оригінальним алфавітом.
— Є ще простіший спосіб, — сказала Софі, взявши ручку в Тібінґа, — це працює для всіх дзеркальних замін, включаючи атбаш. Маленька хитрість, якої я навчилася в університеті.
Вона записала першу частину алфавіту зліва направо, а потім знизу другу — справа наліво.
— Фахівці зі зламу шифрів називають це згином. Це вполовину не так складно і вдвічі зрозуміліше.
A
B
G
D
H
V
Z
Ch
T
Y
K
Th
Sh
R
Q
Tz
P
O
S
N
M
L
Тібінґ глянув на її роботу й задоволено гмикнув.
— Справді дуже зручно.
Ленґдон відчув, як посилюється його нервовий дрож.
— Ми підбираємося все ближче, — прошепотів він.
— Дюйм за дюймом, — сказав Тібінґ, який глянув на Софі й усміхнувся: — Ви готові?
Вона кивнула.
— Гаразд, Бафомет давньоєврейською без голосних пишеться B-P-V-M-Th. Тепер застосовуємо матрицю атбаш для заміни й маємо пароль з п’яти літер.
Він усміхнувся.
— І шифр атбаш дає нам… — він різко завмер. — Господи! — він сполотнів.