Учитель був непохитний:
— Сайлас добре прислужив нам із чотирма членами Пріорату. Він поверне й наріжний камінь. А ти маєш лишатися анонімним. Не виявляй себе.
— Зрозуміло, — відповів Ремі.
— Щоб ти знав, Ремі, — сказав йому Учитель, — ця могила знаходиться не в церкві Темпл. Тож не бійся. Вони шукають не там.
Ремі був приголомшений.
— А ви знаєте, де те поховання?
— Звичайно ж. Згодом я тобі про це скажу. А зараз ти маєш діяти швидко. Якщо інші з’ясують справжнє розташування могили і вийдуть із церкви до того, як ти матимеш криптекс, ми втратимо Грааль назавжди.
Ремі не цікавив Грааль, але Учитель обіцяв заплатити, лише коли його знайдуть. Тепер, коли Ленґдон погрожував розбити наріжний камінь, майбутнє Ремі теж було під загрозою. Не в змозі припустити самої думки про втрату того, що було так близько, він вирішив діяти. Покинувши свій сховок, Ремі вийшов у кругле приміщення й навів револьвер прямо на голову Тібінґа.
— Послухай, старий! Я вже чекаю дуже довго!
— Ремі! — сер Лью Тібінґ закам’янів. — Що відбувається? Я не…
— Усе буде дуже просто, — огризнувся Ремі, глянувши на Ленґдона через плече Тібінґа. — Покладіть наріжний камінь або я підстрелю сера Лью.
— Наріжний камінь не має для вас ніякої цінності, — сказав Ленґдон. — Ви не зможете відкрити його.
— Пихаті дурні, — зневажливо гмикнув Ремі, — я нещодавно чув, як ви обговорювали ті вірші. Усе, що чув, я переказав іншим. Тим, хто знає більше за вас. Ви шукаєте не в тому місці. Потрібна вам могила зовсім не тут!
— Що він каже? — запанікував Тібінґ.
Ремі повернувся до ченця.
— Сайласе, візьми наріжний камінь у містера Ленґдона.
Коли чернець зробив крок уперед, Ленґдон відступив назад, високо піднявши наріжний камінь; виглядало так, що він от-от брязне ним об підлогу.
— Я краще розіб’ю його, — сказав Ленґдон, — ніж побачу в нечесних руках.
На Тібінґа накотилася хвиля жаху. Він бачив, як справа його життя рушиться просто в нього на очах. Усі його мрії розбивалися вщент.
— Роберте, ні, — вигукнув він, — не робіть цього! У вас у руках Грааль! Ремі ніколи не застрелить мене! Ми знаємо один одного десять…
Ремі розрядив револьвер у стелю. Вибухова хвиля була потужна як для зброї такого невеличкого розміру, і постріл пролунав у кам’яному приміщенні, мов грім.
Усі завмерли.
— Наступний буде йому в спину, — сказав Ремі. — Віддайте наріжний камінь Сайласу.
Ленґдон неохоче простягнув криптекс, Сайлас підійшов і забрав його, і в його червоних очах блиснуло самовдоволення. Поклавши наріжний камінь до кишені своєї сутани, альбінос повільно позадкував, тримаючи пістолет у руці.
Тібінґ відчув, як рука Ремі міцно обхопила його шию, коли мажордом задом наперед рушив до виходу й потяг свого господаря за собою, тиснучи дулом йому в спину.
— Відпустіть його, — попросив Ленґдон.
— Ми беремо містера Тібінґа в заручники, — сказав Ремі, задкуючи. — Якщо ви зателефонуєте до поліції, він помре. Якщо ви в інший спосіб будете втручатися, він помре. Зрозуміло?
— Візьміть мене! — пристрасно вигукнув Ленґдон. — Відпустіть Лью!
Ремі розсміявся:
— Не думаю, що то буде краще. У нас із ним так багато спільного. Між іншим, він може знадобитися.
— На кого ви працюєте? — спитала Софі незворушним голосом.
На обличчі в Ремі з’явилася самовдоволена посмішка.
— Вас би це дуже здивувало, мадемуазель Неве.
Розділ 66
Не знаючи, що робити, лейтенант Колле взяв пляшку води з холодильника Тібінґа і попрямував назад, до вітальні. Замість того, щоб поїхати з Фашем до Лондона, де відбувалися події, він керував загоном поліцейських, які обшукували палац.
Поки що знайдені ними докази мало про що говорили: слід від кулі на підлозі, аркуш паперу із незрозумілими знаками та словами «лезо» і «чаша», а також шкіряний пояс із шипами, який, як пояснили Колле експерти, що досліджували місце злочину, носили члени консервативної католицької секти «Opus Dei». У величезному кабінеті-залі експерт знімав відбитки пальців.
— Є щось нове? — спитав Колле.
Експерт похитав головою.
— Нічого. Ті самі, що й по всьому будинку.
Колле взяв першу-ліпшу пластикову теку. Всередині проглядалися блискучі знімки старих документів. Угорі було підписано: «Les Dossiers Secrets — Number 4° lm1 249».
— Що це? — спитав він.
— Не маю поняття, але в цьому домі багато такого, тож я відклав це.