Колле роздивився документ.
ПРІОРАТ СІОНУ — НАСТОЯТЕЛІ/ВЕЛИКІ МАГІСТРИ
Жан де Жізор 1188–1220
Марі де Сен-Клер 1220–1266
Гійом де Жізор 1266–1307
Едуар де Бар 1307–1336
Жанна де Бар 1336–1351
Жан Сен-Клер 1351–1366
Бланк д’Евре 1366–1398
Ніколя Фламель 1398–1418
Рене Анжу 1418–1480
Іоланда да Бар 1480–1483
Сандро Боттічеллі 1483–1510
Леонардо да Вінчі 1510–1519
Конетабль де Бурбон 1519–1527
Фердінанд де Гонзаго 1527–1575
Луї Невер 1575–1595
Роберт Флад 1595–1637
Ж. Валентин Андреа 1637–1654
Роберт Бойль 1654–1691
Ісаак Ньютон 1691–1727
Шарль Редкліф 1727–1746
Шарль де Лорен 1746–1780
Максімільє де Лорен 1780–1801
Шарль Нодьє 1801–1844
Віктор Гюґо 1844–1885
Клод Дебюссі 1885–1918
Жан Кокто 1918–1963
Колле роздивився документ.
— Пріорат Сіону? — поцікавився Колле.
— Лейтенанте! — інший агент зазирнув до зали. — На комутаторі терміновий дзвінок до капітана Фаша, але з ним не можуть зв’язатися. Ви не поговорите?
Колле взяв слухавку.
Дзвонив Андре Верне. Вишукана мова банкіра дещо приховувала напругу в його голосі.
— Капітан Фаш пообіцяв зателефонувати, але так і не зробив цього.
— Капітан дуже зайнятий, — відповів Колле. — Може, я зможу вам допомогти? Моє ім’я лейтенант Колле.
На лінії виникла тривала пауза.
— Лейтенанте, мені дзвонять на інший телефон. Вибачте, я перетелефоную.
Колле на кілька секунд затримав слухавку. «Я чув цей голос раніше!» Потім його осяяло: він згадав де, і йому перехопило подих.
Водій броньованої вантажівки. Із фальшивим «Ролексом».
Верне також втягнений. Добре, що поки виникла пауза. Колле умить запросив Інтерпол, і йому видали всю наявну інформацію про Депозитарний банк Цюриха та його президента Андре Верне.
А на другому березі Ла-Маншу Капітан Фаш зійшов з літака в Біггін-Гіл і з недовірою вислуховував звіт старшого інспектора Кента про те, що мало місце в ангарі Тібінґа.
— Я власноруч обшукав літак, — повторював інспектор, — у ньому нікого не було.
— Ви допитали пілота?
— Звичайно ж, ні. Він громадянин Франції, отже…
— Відведіть мене до цього літака.
Прибувши до ангара, Фаш підійшов до літака і почав гучно грюкати по фюзеляжу.
— Це капітан Фаш, Судова поліція. Відчиніть!
Наляканий пілот відчинив люк і спустив сходи.
Фаш піднявся в літак. За три хвилини за допомогою зброї він отримав повну сповідь, включаючи зв’язаного ченця-альбіноса. Також дізнався, що Ленґдон і Софі щось залишили в сейфі Тібінґа, якусь дерев’яну коробку.
— Відкрийте цей сейф, — наказав Фаш. — У вас півгодини.
Пілот почав працювати. Фаш відійшов у хвостову частину літака й узяв собі щось із напоїв. Він заплющив очі, намагаючись підсумувати, що саме відбувається. «Груба помилка поліції Кента може дорого коштувати мені», — подумав він. Раптом задзвонив його телефон.
— Слухаю!
— Я лечу до Лондона, — то був єпископ Арінґароса, — прибуду за годину.
Фаш аж підскочив.
— А я думав, ви по дорозі в Париж.
— Я дуже занепокоєний! Тож змінив свої плани. Ви взяли Сайласа?
— Ні. Вони втекли від місцевої поліції ще до того, як я сів. І забрали Сайласа з собою.
У голосі Арінґароси забринів гнів.
— Ви запевнили мене, що зупините літак!
Фаш заговорив тихіше:
— Єпископе, я відшукаю Сайласа і решту якомога швидше. Скажіть вашому пілоту, щоб він сів в аеропорту Біггін-Гіл міста Кент. На вас чекатиме авто.
— Дякую.
— Але зрозумійте, єпископе, ви не єдиний, хто зараз може втратити все.
Вогнище у Шато Війєт було холодним, Колле ходив перед ним, читаючи інформацію, яка вмить надійшла від Інтерполу.
Андре Верне, згідно з офіційними даними, був зразковим громадянином. Ніяких стосунків з поліцією, навіть через некоректне паркування.
«Нічого», — зітхнув Колле.
Єдине тривожне повідомлення надійшло з Інтерполу через відбитки пальців слуги Тібінґа.
— Відбитки належать Ремі Легалудеку, — прозвітував судовий слідчий. — Притягався за незначні крадіжки. Іноді й зі зломом. Ухилявся від сплати за медичні послуги: операція на трахеї. Алергія на арахісову олію, — гмикнув доповідач.