Погляди Ленґдона й Софі, як мало не кожного відвідувача, вмить сягнули вгору. Сірі кам’яні колони, немов каліфорнійські сосни в тумані, здіймалися у височінь і ледь мріли у присмерку, а внизу спиралися на кам’яну підлогу. Перед ними тяглася широка алея північного нефа, наче великий каньйон в оточенні стрімких скель із кольорового скла.
— Тут майже нікого нема, — прошепотіла Софі.
Зараз дощовий квітневий ранок. Немає натовпу туристів і сяйва вітражів, лише порожня підлога і тіні в темних альковах.
— Ми пройшли через металошукач, — нагадала Софі, відчувши його тривогу, — якщо тут хтось і є, він не може бути озброєним.
Ленґдон кивнув, але все ще відчував неспокій. Він, можливо, і звернувся б до поліції Лондона, але побоювання Софі щодо того, хто може бути замішаний у цій історії, означало, що їм краще уникати контактів з владою. «Ми маємо повернути криптекс, — наполягала Софі. — Там ключ від усього».
Звичайно ж, вона мала рацію.
Ключ, щоб звільнити Лью живим.
Ключ, щоб знайти Святий Грааль.
Ключ, щоб довідатися, хто за всім цим стоїть.
І, на жаль, єдиний шанс повернути наріжний камінь, здавалося, був десь тут… на могилі Ісаака Ньютона. Хто б не заволодів криптексом, він має прийти на цю могилу, щоб розшифрувати останній ключ, хіба що він уже сюди приходив і пішов, але Софі з Ленґдоном усе ж сподівалися перехопити його.
— Куди нам? — спитала Софі озираючись. — Де вона, могила Ньютона?
— Ми маємо знайти якогось гіда і спитати.
Вестмінстерське абатство було заплутаним лабіринтом мавзолеїв, каплиць і поховальних ніш. Згідно з традицією, абатство побудовано у формі велетенського хреста. Одначе, на відміну від більшості церков, вхід тут збоку, а не від підніжжя хреста. Більше того, до абатства примикає ряд галерей, які ведуть у різні боки. Якщо піти не тим коридором, можна загубитися в плетиві зовнішніх переходів, оточених високими стінами. Легко увійти, як і до Великої галереї Лувру, де один вхід, але неможливо знайти вихід.
— Тут гіди носять червоне вбрання, — сказав Ленґдон, наближаючись до середини церкви.
— Не бачу жодного, — сказала Софі, — можливо, нам спробувати знайти ту могилу самотужки?
Не кажучи ні слова, Ленґдон підвів її ще на кілька кроків до середини абатства і показав праворуч. Софі перехопило подих.
— Так, треба пошукати гіда.
А тим часом за сто ярдів від нефа, невидимий за перегородкою, що відокремлювала хори, біля величної могили сера Ісаака Ньютона стояв єдиний відвідувач. То був Учитель, який уже десять хвилин уважно розглядав пам’ятник.
Могила Ньютона являла собою масивний саркофаг із чорного мармуру, на якому напівлежить скульптура Ісаака Ньютона у класичній тозі, гордо спираючись ліктем на стос власних книжок: «Богослов’я», «Хронологія», «Оптика» та «Математичні начала натуральної філософії». Біля ніг Ньютона стоять двоє крилатих хлопчиків, які тримають сувій. Позаду височить строга піраміда. Хоча сама по по собі вона виглядала тут досить дивно, Учителя більше зацікавило величезне геометричне тіло, що знаходилося приблизно на середині її висоти.
Куля.
Учитель подумав про дивовижну загадку Соньєра. Шукайте кулю: місце їй у нього на могилі. На масивній кулі, яка виступала спереду на грані піраміди, було зображено всі види небесних тіл — сузір’я, знаки зодіаку, комети, зорі і планети.
Незліченні кулі.
Учитель був упевнений, що, знайшовши могилу, він зможе легко розгадати загадку. Але тепер він засумнівався. Він дивився на складну мапу небесної сфери. Може, тут бракує якоїсь планети? Він не знав. А навіть якби знав, Учитель підозрював, що рішення буде геніально простим — той, хто шукатиме Святий Грааль, навряд чи повинен мати поглиблені знання з астрономії.
У лоні сім’я в ній лежить, в її рожевім тілі.
Він підійшов ближче до могили, оглянув її від низу до верху. «Якої ж кулі тут не вистачає?» Він намацав у кишені криптекс, ніби той міг підказати відповідь до загадки Соньєра із його мармурового виробу. «Лише п’ять літер відділяють мене від Грааля».
Дійшовши до кінця перегородки, він глибоко зітхнув і оглянув весь простір уздовж нефа до головного вівтаря. Його погляд упав на золочений вівтар, а потім далі, на гіда в пурпуровому одязі та на дві дуже знайомі постаті.