Ленґдон і Неве.
Учитель спокійно відступив на два кроки назад, за перегородку хорів. «Швидко ж вони». Швидше, ніж він міг собі уявити. Глибоко зітхнувши, він зважив свої можливості.
«Криптекс у мене».
Поклавши руку в кишеню, він намацав ще один предмет, який надав йому впевненості: маленький револьвер. Як він і очікував, металошукач абатства заревів, коли Учитель проходив його із захованим револьвером. Також, як він і очікував, охорона відступила, тільки-но Учитель обурено показав їм своє посвідчення особи. Його офіційний статус завжди викликав належну повагу.
Хоча Учитель сподівався розв’язати загадку самостійно й уникнути подальших ускладнень, прихід Ленґдона й Неве став бажаним варіантом розвитку подій. Він міг скористатися тим, до чого додумались вони. Зрештою, якщо Ленґдон розшифрував вірш і знайшов могилу, цілком імовірно припустити, що він додумався й про кулю. Треба лише як слід натиснути на нього.
Звичайно ж, не тут.
Десь подалі звідси.
Учитель згадав про маленьке оголошення, яке він побачив, коли заходив до абатства. Він умить зрозумів, куди варто заманити їх.
Єдине питання… як саме.
Розділ 76
Ленґдон і Софі повільно рухалися в бік північного крила. Вони й досі не знали, куди йти до могили Ньютона. Саркофаг був у ніші і не проглядався з їхньої позиції.
— Принаймні, тут нікого нема, — прошепотіла Софі.
Ленґдон кивнув, відчувши полегшення. Уся частина нефа біля могили Ньютона справді була порожньою.
— Я гляну, що там, — прошепотів він, — а ви побудьте тут у схованці, якщо раптом хтось…
Але Софі вийшла із затінку й рушила по проходу.
— …побачить нас… — Ленґдон зітхнув і заквапився до неї.
Перетнувши масивний неф по діагоналі, Ленґдон і Софі мовчки зупинилися біля майстерно спроектованої могили, яка враз виникла перед ними: чорний мармуровий саркофаг… лежача постать Ньютона… два крилатих хлопці… величезна піраміда… і величезна куля.
— Вам це ні про що не говорить? — спантеличено спитала Софі.
Ленґдон похитав головою, так само вражений.
— Здається, на ній вирізьблено якісь сузір’я, — сказала Софі.
Коли вони наблизились до ніші, Ленґдон відчув, як усе перед ним повільно попливло: вся могила Ньютона була вкрита кулями — зорями, кометами, планетами. «Шукайте кулю: місце їй у нього на могилі»? Це приблизно те саме, що шукати голку в копиці сіна. Він нахмурився. Єдиним зв’язком між планетами й Граалем, який Ленґдон міг собі уявити, була пентаграма Венери, і він уже приміряв пароль «Венера», «Venus», дорогою до церкви Темпл.
Софі рушила прямо до саркофага.
— «Богослов’я», — вимовила вона, прочитавши назву однієї з книг зі стосу, на які спирався Ньютон: «Хронологія», «Оптика», «Математичні начала натуральної філософії». — Вона обернулась до нього: — Тут ніяких аналогій?
Ленґдон підійшов ближче, замислившись над її запитанням.
— «Математичні начала» якось пов’язані з гравітаційним притяганням планет… які мають орбіти, але це, здається, далеко від нашої теми.
— А знаки зодіаку? — спитала Софі вказуючи на сузір’я й орбіти. — Ви з Тібінґом говорили про Риб та Водолія, пригадуєте?
«Кінець днів», — подумав Лонгдон.
— Кінець ери Риб і початок ери Водолія може бути тим часом, коли Пріорат планував явити світові документи Сангрил.
— Можливо, — сказала Софі, — плани Пріорату оголосити правду зашифровані в останньому рядку вірша?
У лоні сім’я в ній лежить, в її рожевім тілі.
— Гляньте! — вона завмерла, вражена, і схопила Ленґдона за руку, показуючи йому на верхню частину чорного мармурового саркофага, а потім зашепотіла, вказуючи на літери біля правої ноги Ньютона: — Хтось тут був.
Ленґдон не зрозумів її занепокоєння. Якийсь безтурботний турист міг будь-що написати вугільним олівцем біля Ньютонової ноги. Це нічого не означає. Ленґдон ступив ближче, щоб усе-таки прочитати той напис, але тільки-но він схилився над саркофагом і придивився до відполірованої мармурової поверхні, як тут же завмер. Вмить він зрозумів, чому так злякалася Софі.
На кришці саркофага біля ноги Ньютона поблискував ледь помітний напис вугільним олівцем:
Тібінґ у мене.
Ідіть через Чептер-Хауз,
південний вихід у міський сад.
Ленґдон двічі прочитав цей меседж, і його серце забилося сильніше: він подумав, що це, власне, добра новина. Значить, Лью живий. Але була ще одна причина.