— Вони, можливо, не знають пароля, — прошепотів він.
Софі кивнула. А то б навіщо їм себе виявляти?
— Вони можуть спробувати обміняти Лью на пароль.
— Або це пастка.
— Не думаю. Сад за стінами абатства. Там завжди багато людей, — похитав головою Ленґдон.
Одного разу Ленґдон був у знаменитому парку Коледж-Гарден — невеличкому саду, де росли фруктові дерева і трави, насадженому ще тоді, коли ченці самі виготовляли ліки. Розрекламований як сад із найстарішими фруктовими деревами у Великій Британії, Коледж-Гарден був популярним туристичним місцем, який відвідували, не заходячи до абатства.
— Я думаю, нам тим самим виказують довіру. Ми маємо почуватися в безпеці.
Проте Софі сумнівалася.
— Надворі? Де нема металошукачів?
Озирнувшись назад, на могилу, вкриту кулями, Ленґдон пошкодував, що досі не має хоч якоїсь ідеї стосовно пароля криптекса, чогось такого, що б давало їм можливість торгуватися. «Я втяг Лью в цю справу, тож я маю зробити все, щоб допомогти йому».
— Меседж каже іти через Чептер-Хауз до південного виходу, — сказала Софі. — Можливо, з того виходу ми зможемо оглянути сад? Тоді б ми оцінили ситуацію перед тим, як вийти і наразитися на небезпеку.
То була добра ідея. Ленґдон ледь пригадував Чептер-Хауз як величезний восьмикутний зал, де засідав британський парламент до того, як постала сучасна будівля парламенту. Ленґдон був там дуже давно, але пам’ятав, що туди можна пройти прямо звідси. Відійшовши від саркофага на кілька кроків, він глянув праворуч від хорів.
І побачив, як неподалік зяяв склепінчастий прохід із великою вивіскою.
СЮДИ:
МОНАСТИР
ДІМ ПАРОХА
КОЛЕДЖ-ХОЛ
МУЗЕЙ
ДАРОХРАНИЛЬНИЦЯ
КАПЛИЦЯ СЕН-ФЕЙТ
ЧЕПТЕР-ХАУЗ
Вони швидко побігли тим коридором, не помітивши під вивіскою маленького оголошення з перепрошенням за те, що деякі приміщення зачинено на ремонт.
Вони поспішали туди, куди їх вели вказівні знаки на Чептер-Хауз.
За сорок ярдів перед ними виникла арка, під якою починався ще один коридор.
Хоча то був саме той вхід, який вони шукали, дорогу було перегороджено мотузком з табличкою:
ЗАЧИНЕНО НА РЕМОНТ:
ДАРОХРАНИЛЬНИЦЯ
КАПЛИЦЯ СЕНТ-ФЕЙТ
ЧЕПТЕР-ХАУЗ
Попереду, за мотузком, тягнувся довгий коридор, заставлений риштуваннями і закиданий ганчірками. На протилежному кінці був вхід до Чептер-Хауза. Навіть звідси Ленґдон міг бачити, що важкі дерев’яні двері широко розчинені, а велике восьмикутне приміщення залите сірим світлом із величезних вікон, які виходили в Коледж-Гарден.
Ідіть через Чептер-Хауз, південний вихід у міський сад.
Софі вже перелізла через мотузок і рушила вперед.
Поки вони бігли через темний коридор, звуки вітру і дощу з відкритого проходу поступово стихли.
— Який величезний, — прошепотіла Софі, коли вони наблизилися до Чептер-Хауза.
Аж дух перехоплювало від того, на якій великій відстані від входу були вікна протилежної стіни восьмикутника, які здіймались на висоту п’яти поверхів до склепінчастої стелі. Звичайно ж, звідти їм буде видно сад.
Вони заглибились у приміщення приблизно на десять футів і почали шукати південну стіну, аж тут зрозуміли, що потрібного їм виходу немає. Вони потрапили у величезний глухий кут.
Скрип важких дверей позаду змусив їх обернутися. Двері, грюкнувши, зачинилися, клацнув замок, а спиною до дверей стояв чоловік і спокійно цілився в них з маленького револьвера.
Він був огрядний і спирався на алюмінієві милиці.
На якусь мить Ленґдону здалося, ніби він марить.
То був Лью Тібінґ.
Розділ 77
Сер Лью Тібінґ міг бачити, наскільки Роберт Ленґдон і Софі Неве шоковані його зрадою, коли він навів на них дуло револьвера.
— Друзі мої, — сказав він, — відтоді, як ви завітали до мого дому минулої ночі, я робив усе, що було в моїх силах, аби вберегти вас від неприємностей. Я ніколи не збирався втягати вас у ці справи. Ви самі прийшли в мій дім. Це ви шукали мене.
— Лью, — нарешті зміг вимовити Ленґдон, — що ви робите? Ми думали, у вас проблеми. Ми поспішали сюди вам на допомогу!
— Я й розраховував, що ви так учините, — сказав він. — Я так багато хотів сказати вам обом… ви ще багато чого не розумієте.
Приголомшені Ленґдон і Софі, здається, не могли відвести очей від наведеного на них револьвера.
— Це просто для того, щоб зараз ви були уважнішими, — сказав Тібінґ. — Якби я справді хотів прибрати вас, ви вже були б мертві. Але я людина честі, і я поклявся всім, чим можна, жертвувати лише тими, хто зрадив Грааль.