Груди Пола Ді піднімалися й опускалися, піднімалися й опускалися під її рукою.
ДЕНВЕР ЗАКІНЧИЛА МИТИ посуд і сіла за стіл. Кохана, яка навіть не ворухнулася, відколи Сет і Пол Ді вийшли з кімнати, смоктала вказівний палець. Денвер трохи за нею поспостерігала і сказала:
— Їй подобається, що він тут.
Кохана палець із рота не витягла.
— Змушу його піти, — сказала вона.
— Вона розсердиться на тебе, якщо він піде.
Кохана засунула в рота ще й великий палець і витягла хворий зуб. Крові майже не було, але Денвер усе одно зойкнула:
— О-о-ой! Не боляче?
Кохана подивилася на зуб і подумала: «Ось воно». Наступною буде рука, кисть, палець на нозі. Вона втрачатиме частину себе за частиною, а може, й усі одразу. Або якось уранці, до того як прокинеться Денвер, і після того як піде Сет, вона розсиплеться. Дуже важко тримати голову на шиї, чи ноги на тулубі, якщо вона сама-самісінька. Серед того, що вона не могла згадати, був і час, коли вона вперше дізналася, що будь-якого дня може прокинутись і розсипатися на шматочки. Снилися їй дві речі: як вона вибухає і як її ковтають. Коли випав зуб — зайвий фрагмент, останній у ряду, — вона подумала, що все почалося.
— Мабуть, зуб мудрості, — сказала Денвер. — Боляче?
— Так.
— Тоді чому ти не плачеш?
— Що?
— Якщо боляче, чому ти не плачеш?
І вона заплакала. Сиділа, тримала маленький білий зуб на своїй гладенькій-гладенькій долоні. Плакала так, як хотілося плакати, коли побачила черепах, що одна за одною вилазили з води, одразу ж після того, як зникла серед листя криваво-червона пташка. Так, як хотілося, коли Сет пішла до нього, коли він сидів у діжці під сходами. Кінчиком язика вона торкалася солоної рідини, що зібралася в куточку рота, і сподівалася, що рука Денвер навколо її плечей не дасть їм розпастися.
Пара нагорі не чула ані звука, та під ними, на вулиці, навколо будинку номер сто двадцять чотири, падав і падав сніг. Утворював замети, ховав сам себе. Вище. Глибше.
ДЕСЬ У ГЛИБИНАХ РОЗУМУ Бебі Сагз жеврілася думка, що коли Голлі це вдасться, на все воля Божа, вони матимуть причину відсвяткувати. Якби ж тільки цей останній син зміг зробити для себе те ж, що зробив для неї і для трьох дітей, яких однієї літньої ночі привезли до її дверей Джон і Елла. Коли діти приїхали без Сет, вона злякалася, але відчула вдячність. Вдячність за те, що частина родини, яка вижила, — це її власні внуки, перші і єдині, кого вона знала: два хлопчики і дівчинка, що вже почала повзати. А як же Сет і Голлі, чому вони затримуються? Чому не приїхала Сет? Ніхто не може вибратися сам. І не лише тому, що мисливці хапали їх, немов канюків, і ловили в тенета, немов кролей, а ще й тому, що не можна було бігти, якщо не знаєш, як ходити. Якщо ніхто не покаже дорогу, можна навіки заблукати.
Тож коли приїхала Сет — брудна і поранена, але іще з однією онучкою на руках, — думка про визволення піднялася ближче до поверхні розуму. Та Голлі не з'являвся, Сет сама не знала, що з ним сталося, тож вона не чіпала цю думку, не бажала все зруйнувати, подякувавши богу зарано.
Усе почалося зі Стемпа Пейда. Через двадцять днів після того як Сет дісталася будинку № 124, він прийшов і подивився на дитину, загорнуту в піджак його племінника, глянув на матір, якій передав шматок смаженого в'юна і, з якихось йому відомих причин, пішов з двома відрами до берега ріки, де росли чорниці, такі смачні і радісні, що скуштувати їх означало майже те ж саме, що й зайти до церкви. Він пройшов шість миль до берега річки, скотився-збіг-скотився в яр, потрапити в який було майже неможливо. Дістався до кущів з гострими, як ножі, шипами, що подерли йому рукава сорочки і штани. Постраждав від комарів, бджіл, шершнів, ос та найзліших павуків у штаті. Пошкрябаний, побитий і покусаний, він таки дійшов, куди хотів, і обібрав усе до ягідки, так ніжно, що жодна не прим'ялася. Ввечері він повернувся до № 124 і поставив відра на ґанок. Коли Бебі Сагз побачила його розідране вбрання, закривавлені долоні, розпухле обличчя і шию, вона розреготалася і сіла.
Баглар, Говард, жінка в очіпку і Сет прийшли подивитися і також розреготалися, побачивши хитрого, рішучого старого чорного: посередник, рибалка, човняр, мисливець, рятівник, шпигун — ким він тільки не був, щоб дістати ці два відра чорниць. Не звертаючи на них уваги, він узяв ягідку і положив її до рота тритижневої Денвер. Жінки зойкнули.
— Вона ж іще мала для цього, Стемпе.