— Це не в той день приїде твоя сестра?
— Так! Та вона сказала, що ми вирушаємо після чаю. Отже, можна вирушати після чаю. Вона може десь переночувати, а я спатиму з тобою.
— Але тоді вона дізнається.
— О, я скажу їй. Я вже майже сказала. Я маю обговорити все з Гілдою. Вона жінка тямуща і може стати у великій пригоді.
Він обмірковував план.
— Отже, ви вирушите з Реґбі опівдні, так наче до Лондона? Якою дорогою?
— Через Нотінґем і Ґрентем.
— І тоді твоя сестра десь тебе висадить, і ти прийдеш чи під'їдеш сюди? Як на мене, вкрай ризиковано.
— Хіба? Ну, тоді Гілда привезе мене назад. Вона може ночувати в Менсфілді, привезти мене сюди ввечері, а забрати зранку. Досить просто.
— А якщо тебе побачать?
— Я вдягну темні окуляри й вуаль.
Він на якийсь час замислився.
— Добре, — сказав він. — Ти, як завжди, шукаєш собі втіхи.
— А хіба для тебе це не втіха?
— О так! Це мене так само потішить, — сказав він дещо похмуро. — Коли куєш гаряче залізо, можна й розколоти його.
— Ти знаєш, про що я подумала? — зненацька запитала вона. — Це на мене найшло раптово. Ти — Лицар Палаючого Товкачика!
— Ах! А ти? Ти — леді Червоної Гарячої Ступки?
— Так! — сказала вона. — Так! Ти — сер Товкачик, а я — леді Ступка.
— Добре, отже, мене посвячено в лицарі. Джон Томас став сером Джоном твоєї леді Джейн.
— Так! Джона Томаса посвячено в лицарі! От моє волосся, і сюди також потрібні квіти. Так!
Вона поклала два рожеві пуп'янки в кущик червоно-золотистого волосся над його пенісом.
— Отак! — сказала вона. — Чарівно! Чарівно! Сер Джон!
І вона застромила незабудку в темне волосся його грудей.
— І ти мене тут не забудеш, правда? — вона поцілувала його в груди, і поклала на кожен сосок по квітці незабудки, і знову поцілувала його.
— Зроби з мене календар! — сказав він, засміявся, і квіти попадали з його грудей. — Зачекай хвильку!
Він устав і відчинив двері хатини. Флосі, яка лежала на порозі, підвелася й глянула на нього.
— Так, це я! — сказав він.
Дощ припинився. Стояла волога, тяжка, духмяна тиша. Наближався вечір.
Він вийшов і пішов вузькою стежкою у протилежному напрямку від дороги. Коні дивилася на його тонку білу постать. Він здавався привидом, тінню, яка кудись віддалялася.
Коли він зник з поля зору, її серце впало. Обгорнута ковдрою, вона стала в дверях хатини і вдивлялася в змоклу нерухому тишу.
Він вертався, часом підтюпцем, і ніс квіти. Вона його трохи боялася, наче він не зовсім людська істота. І коли він підійшов і подивився їй в очі, то вона не зразу збагнула зміст.
Він приніс орлики, і свіжоскошене сіно, і дубові гілочки, і маленькі бруньки жимолості. Він прикрасив пухнастими дубовими листочками їй груди, заквітчавши їх жмутиками дзвіночків і первоцвіту, в пупок встромив рожеву квітку первоцвіту, а волосся на пагорбі Венери оздобили незабудки і пахучі маренки.
— Тепер ти у всій красі! — сказав він. — Леді Джейн на весіллі з Джоном Томасом.
І він прикрасив квітами волосся власного тіла, прикріпив до пеніса гілку крученої джені і застромив у пупок єдиний дзвіночок гіацинта. Вона здивовано спостерігала його дивну завзятість. А він запхнув у вуса квітку, котра звисала прямо під носом.
— Джон Томас одружується з леді Джейн, — сказав він. — А Констанс та Олівер нехай забираються під три чорти. Можливо…
Він розвів руки, чхнув, і квіти злетіли з носа й пупка. Він знову чхнув.
— Можливо, що? — вона чекала на продовження.
— Га? — сказав він.
— Можливо, що? Що ти збирався сказати? — наполягала вона.
— Га, що я збирався сказати?
Він забув. Те, що він так і не договорив, стало одним з розчарувань її життя.
Жовта сонячна смуга осяяла верхівки дерев.
— Сонце! — сказав він. — А тобі час іти. Час, моя пані, час! Що летить без крил, ваша світлість? Час! Час!
Він узяв сорочку.
— Скажи на добраніч Джонові Томасу, — сказав він, дивлячись на свій пеніс. — Йому спокійно в обіймах крученої джені! Не дуже-то й горить зараз товкачик!
І він через голову натягнув фланелеву сорочку.
— Найнебезпечніший момент для мужчини, — сказав він, коли виринула голова, — це вдягати сорочку. Запихаєш голову, наче в мішок. Тому мені більше подобаються американські сорочки, котрі вдягаєш, як жакет.
Вона все ще стояла, спостерігаючи за ним. Він ступив у короткі підштаники й зашпилив їх на талії.