Нарешті Коні побачила жовте світло дому, і її серце закалатало. Вона побоювалася. Вони все ще йшли одне за одним.
Він відімкнув двері і запросив їх до теплої, хоча й голої кімнатки. У каміні червонів слабенький вогонь. На столі стояло дві тарілки і дві склянки, цього разу на чистій білій скатертині. Гілда труснула волоссям і оглянула голу непривітну кімнату. Тоді зібрала всю свою сміливість і глянула на чоловіка.
Він був досить стрункий і видався їй миловидним. Тримався він осторонь і, здавалося, зовсім не бажав говорити.
— Гілдо, прошу, сідай, — сказала Коні.
— Прошу! — сказав він. — Заварити вам чай чи щось таке, а може, вип'єте склянку пива? Воно не дуже холодне.
— Пиво! — сказала Коні.
— Мені теж пива, будь ласка! — сказала Гілда вдавано ніяково.
Він глянув на неї, примружившись. Потім узяв голубий дзбан і поспішив до кухні. Коли повернувся з пивом, його обличчя знову змінилося.
Коні сіла коло дверей, а Гілда сіла на його місце спиною до стіни напроти наріжного вікна.
— Це його стілець, — лагідно сказала Коні. І Гілда підстрибнула, немов обпечена.
— Сидіт, сидіт! То один стулець, якщо ви не проти, ми вдвох потерпим, — сказав він цілком незворушно.
І він приніс Гілді склянку і налив їй першій пива з голубого дзбана.
— Щодо сигарет, — сказав він, — то я не маю ніяких, але, мо', ви маєте свої. Сам я не курю. Щось будете їсти? — Він звертався прямо до Коні. — Ти будеш їсти, щось принести тобі? Тра тобі щось перехопити. — Він говорив місцевою говіркою з дивною спокійною впевненістю, наче господар корчми.
— Що там є? — запитала Коні, червоніючи.
— Варена шинка, сир, мариновані горіхи. Не багато. Хочете?
— Так, — сказала Коні. — Ти будеш, Гілдо?
Гілда зиркнула на нього.
— Чому ви говорите по-йоркширськи? — запитала вона лагідно.
— Це не по-йоркширськи, це на дербі.
Він глянув на неї з легкою посмішкою.
— Отже, дербі! Чому ви говорите на дербі? Ви спочатку говорили нормальною англійською мовою.
— Хіба! Можу я помінятися, коли в мене до того не лягло серце? Нє, нє, дайте мені гувурити на дербі, якщо воно мені підходит. Якщо ви не маєте нічого проти.
— Це видається дещо показним, — сказала Гілда.
— Еге, може, й так! А тама в Тевершелі ви б казалися показною. — Він знову глянув на неї скоса з розрахованою відстороненістю, так ніби хотів сказати: «А що ви за одна?»
Він знову пішов у комірчину по їжу.
Сестри сиділи мовчки. Він приніс ще одну тарілку, ніж і виделку. Тоді сказав:
— І якщо вам усе їдно, я скину плащ, я так увесь час роблю. І він скинув плаща, повісив його на кілочок, тоді сів за стіл у сорочці — в сорочці з тонкої, кремового кольору фланелі.
— Пригощайтеся! — сказав він. — Пригощайтеся! Не чекайте, щоби вас припрошували.
Він порізав хліб і завмер непорушно. Гілда відчула, як це відчувала у свій час Коні, силу його мовчанки і віддаленості. Вона подивилась на його невелику, чуттєву руку, яку він вільно поклав на стіл. Він не простий роботяга, ні! Він грає роль, прикидається!
— І все ж, — сказала вона, взявши маленький шматочок сиру, — було б природніше, якби ви розмовляли з нами не говіркою, а нормальною англійською мовою.
Він подивився на неї, усвідомлюючи, що в неї з біса сильна воля.
— Невже? — запитав він нормальною англійською мовою. — Невже? Що із сказаного нами можна вважати цілком природним, хіба те, що ви хотіли б мене послати в пекло, щоб ваша сестра більше мене не побачила, на що я міг відповісти так само брутально? Хіба щось інше можна вважати природним?
— О так! — сказала Гілда. — Цілком природними будуть звичайні добрі манери.
— Так би мовити, друга натура! — сказав він і засміявся. — Ні, я стомився від манер. Дайте мені спокій.
Гілда збентежилась і вкрай роздратувалася. Зрештою, він мав би показати, що розуміє: йому виказують честь. А натомість своїм акторством та хазяйськими манерами він, здається, показує, що саме він робить їй честь. Просто нахабство! Бідолашна, збита з пантелику Коні в лабетах цього чолов'яги!
Всі троє мовчки їли. Гілда придивлялась до його манери триматися за столом. І не могла інтуїтивно не відчувати, що він значно вишуканіший за неї. Їй шкодила певна шотландська незграбність. А в ньому була вся внутрішньо приховувана впевненість англійця, жодних гострих кутів. Буде дуже важко довести свою перевагу.