— Ні, тату. Все не так. Ти б зрозумів, якби побачив його. Він — мужчина. Кліфорд завжди не любив його за те, що йому бракувало покірності.
— Очевидно, у нього добрий нюх.
Сер Малколм найдужче боявся скандалу з приводу того, що його дочка завела інтриґу з єґерем. Він не мав нічого проти інтриґи, але був проти скандалу.
— Мені немає діла до цього чолов'яги. Він, бачу, зміг добре тебе обкрутити. Але, ради Бога, подумай про те, що підуть балачки. Подумай про свою мачуху, як вона це сприйме!
— Знаю, — сказала Коні. — Балачки — це жах, особливо коли живеш у світському товаристві. А йому так хочеться домогтися власного розлучення. Я думаю, ми, мабуть, можемо сказати, ніби це дитина іншого чоловіка, і взагалі не згадувати прізвище Мелорза.
— Іншого чоловіка! Якого іншого?
— Можливо, Данкена Форбса. Він усе життя товаришує з нами. І він досить відомий художник. І я йому подобаюся.
— Отуди к бісу! Бідолаха Данкен. А що він з цього матиме?
— Не знаю. Та йому це навіть може сподобатися.
— Сподобатися? Чудернацький він чоловік, якщо це так. А в тебе ніколи не було з ним роману, га?
— Ні! Але роману він не бажає. Йому подобається, коли я біля нього, але щоб його не займала.
— О Боже, ну й покоління!
— Йому дуже хотілося, щоб я позувала для картини. А я цього не хотіла.
— Боже, поможи йому! Та вигляд у нього надто підтоптаний для такого діла.
— Все ж ти не будеш надто протестувати, коли про нього почнуться розмови?
— О Боже, Коні, що за кляті витівки!
— Знаю! Це гидко! Але що ж мені робити?
— Хитрування — потурання; потурання — хитрування! Мимоволі з'являється думка, що я зажився на світі.
— Годі, тату, якби ти сам у свій час не вдавався до хитрування й потурання, то мав би право мене засуджувати.
— Але запевняю тебе, все було по-іншому.
— Все завжди по-іншому.
Прибула Гілда і, почувши про новий розвиток подій, так само розлютилася. І вона так само просто не могла стерпіти думки про публічний скандал щодо сестри і єґеря. Надто, надто принизливо!
— А чому нам просто поодинці не зникнути й не опинитися в Британській Колумбії? — запитала Коні. — Тоді обійдеться без скандалу.
Але це був не вихід. Скандал все одно б відбувся. І якщо Коні їхатиме з чоловіком, краще вийти за нього заміж. Так вважала Гілда. Сер Малколм вагався. Все ще могло перегоріти.
— Але ти зустрінешся з ним, тату?
Бідолашний сер Малколм! Йому не вельми хотілося. І бідолашний Мелорз, йому хотілося ще менше. Однак зустріч відбулася — ланч у закритому кабінеті клубу, тільки їх двоє, оглядали один одного з ніг до голови.
Сер Малколм випив чимало віскі, Мелорз так само пив. І весь час вони розмовляли про Індію, про яку молодший з двох був добре обізнаний.
Це тривало під час їжі. Тільки коли подали каву і офіціант вийшов, сер Малколм запалив сигару і сказав сердечно:
— Ну, хлопче, а як з моєю дочкою? Усмішка з'явилася на обличчі Мелорза.
— Ну, сер, а що з нею?
— Наскільки я розумію, вона збирається мати від вас дитину.
— Маю честь! — усміхнувся Мелорз.
— Їй-Богу, честь! — сер Малколм самовдоволено гмукнув і став похітливим шотландцем. — Честь! Як воно було, га? Гарно, хлопчику, чи як?
— Гарно!
— Ладен закластися, що таки гарно! Ха-ха! Моя донечка вся в мене, от! Я сам ніколи не проминав нагоди розважитися в ліжку. Хоча її мати, о святий Боже! — Він закотив очі. — Але ви розпалили її, я бачу. Ха-ха. Моя кров! Ви підпалили цю копичку сіна. Ха-ха-ха! Мушу вам сказати, мене це дуже потішило. Вона потребувала цього. О, вона гарна дівчина, гарна дівчина, і я знав, що з неї буде діло, як тільки якийсь чолов'яга піднесе до неї вогник! Ха-ха-ха! Єґер, ну й ну! Браконьєр чортів, я б так сказав! Ха-ха! Але тепер, послухайте, якщо серйозно, що нам з цим усім робити? Якщо серйозно!
Якщо серйозно, далеко вони не просунулися. Мелорз, хоч і дещо напідпитку, виявився з двох значно тверезішим. Він спрямував розмову в якомога розумніше русло, що означало мінімум розмови.
— Отже, ви стережете дичину! О, маєте рацію! Така пташка варта мужчини, правда? Жінку перевіряєш, коли щипаєш її сідниці. За відчуттям її сідниць можна сказати, чи з нею буде добре. Ха-ха. Я вам заздрю, юначе. Скільки вам років?
— Тридцять дев'ять.
Його світлість підняв брови.
— Так багато! Ну, як на ваш вигляд, у вас попереду ще чудових двадцять років. Єґер чи ні, а півень добрий. Бачу з закритими очима. Не те, що цей каліка Кліфорд! Боягузливий пес, не здатний переспати з жінкою, ніколи не був здатний. Ви мені подобаєтеся, мій хлопчику. Можу посперечатися, гарний у вас стручок, о, ви справжній півень, я бачу. Ви — борець! Єґер! Ха-ха, чорт забирай, не довірив би я вам своєї дичини! Та послухайте, серйозно, що нам з усім цим робити? Світ повен старих покалічених бабів.