Утім, можливо, у Бріґітти й нема майбутнього.
Майбутнє цілком залежить від Гайнца.
Якщо ти молода, то й так маєш молодий вигляд, а коли скандзюбить в сук, то вже буде не до того.
Якщо на схилі віку не показуєш на молодшу, то всі довкола дають жорстокий вирок, мов, не стежила за собою замолоду.
Тим-то Бріґітта робить те, що важитиме у майбутньому.
Якщо в тебе немає теперішнього, то слід заздалегідь подбати про майбутнє.
Бріґітта шиє бюстгальтери. Якщо рядок робити короткий, то бюстгальтерів виходить більше, в кожнім разі сорок штук — це найменше, що можна утяти, коли працюєш відрядно. Якщо ж робити довгі й складні рядки, то, відповідно, зменшується й кількість бюстгальтерів.
Це справедливо й гуманно.
Бріґітта могла б піти з яким завгодно трудягою, проте вона хоче тільки Гайнца, що стане ділком.
У їхніх виробах використовують мереживний матеріал з нейлону, підбиваючи його тонкою поролоновою прокладкою.
Ці вироби їхня фабрика продає в інші країни, тож і чужинок серед швачок чимало.
Робітниці раз у раз звільняються: трапляється, хтось виходить заміж, народжує дитину чи помирає.
Бріґітта сподівається, що одного разу і сама звільниться, вийшовши заміж і народивши дитину.
Бріґітта сподівається, що Гайнц забере її звідси.
Все інше для неї — справжня смерть, навіть якщо вона житиме й далі.
Тим часом у Бріґітти немає нічого, крім імені; у міру того, як розвиватиметься історія, Бріґітта дістане прізвище Гайнца, це важливіше за якісь там гроші і майно, — це може дати і гроші, і майно.
Справжнє життя, те життя, яке, коли не запитаєш, промовчить, — це справжнє життя починається після роботи.
Для Бріґітти життя й робота — це як день і ніч.
Отож, ми поговоримо здебільшого про дозвілля.
У цьому особливому випадку Гайнц являє собою життя.
Справжнє життя не тільки має ім’я Гайнца, — він і являє собою справжнє життя.
Крім Гайнца, немає більше нічого.
Все, що краще за Гайнца, Бріґітті зась, а все, що гірше за Гайнца, Бріґітті потрібне як торішній сніг.
Бріґітта робить усе, щоб не сісти на дно, бо ж це означало б втрату Гайнца.
Втім, Бріґітта добре знає, що й шлях угору для неї закритий, для неї існує тільки Гайнц або що-небудь гірше за Гайнца, або ж їй доведеться, поки віку, шити бюстгальтери.
Коли шити бюстгальтери й втратити Гайнца, то, як на неї, краще було б зразу на той світ.
Від самого тільки випадку залежить, чи жити Бріґітті (з Гайнцом) або ж, як його не буде, попрощатися з білим світом і загинути.
Тут немає жодної закономірності. Доля вирішує долю Бріґітти. Байдуже, що вона робить і хто вона така, важливо — що робить Гайнц і хто він такий.
У Бріґітти й Гайнца немає своєї історії. У Бріґітти і Гайнца є тільки робота. Гайнцові доведеться стати історією для Бріґітти, він має дати їй особисте життя, тоді повинен зробити їй дитину, майбутнє якої, у свою чергу, залежить від Гайнца та від його ремесла.
Історія Бріґітти й Гайнца не те щоб розвивається поступово, — вона спалахує раптово (наче блискавка) і зветься коханням.
Кохання з’являється з боку Бріґітти, їй треба переконати Гайнца, що це він загорівся коханням. Гайнц має втямити, що для нього немає майбутнього без Бріґітти.
Звісно, майбутнє у Гайнца є: він буде електромонтером.
Він длубатиметься собі в дротах, навіть якщо Бріґітти не буде. Тягти електричну снасть можна й у тому разі, якщо б Бріґітти взагалі не існувало.
Атож, жити й ходити в боулінґ або кеґельбан можна й без Бріґітти. А проте, у Бріґітти є своє завдання. Їй потрібно постійно втовкмачувати Гайнцові, що без неї в нього немає майбутнього, а це вельми непросто.
Крім того, кров з носа потрібно завадити Гайнцові, який може раптом розгледіти своє майбутнє в іншій жінці. Але про це — згодом.
Становище дражливе, але перспективне.
Гайнц поклав собі стати і неодмінно стане підприємцем, заведе власну, хай і невелику, електромайстерню.
Коли-небудь Гайнц допнеться свого, тоді-таки Бріґітта розділить із ним те, чого він допнувся.
Бріґітта залюбки б стала власністю власного чоловіка у його власній фірмі, бо ж вона певною мірою належала б їй.
Аби лишень Гайнц випадком не поклеїв якусь гімназисточку на кшталт Сюзі!
Аби, боронь Боже, Гайнцові не здалось одного дня, що може існувати інша жінка, краща за Бріґітту, і вона шталтитиме йому більше.
Якщо Гайнц раптом знайде щось краще, треба, щоб він якнайшвидше здихався нової приятельки. Краще було б, якби він узагалі ні з ким не знайомився, так воно певніше.