Выбрать главу

При цьому Сюзі говорить, що Бріґітта буде кращою матір’ю, ніж вона, Сюзі. Бо ж вона, Сюзі, ще занадто молода, щоб заводити дітей, але якщо з’явиться коли-небудь ВІН, єдиний, котрий виб’є в неї з голови цю дурницю, вона, звичайно ж, попри свою молодість, стане матір’ю його дітей.

Сюзі відповість йому: ТАК.

Сюзі говорить буквально наступне: «Не знаю, може, хто-небудь і виб’є цю дурницю в мене з голови».

Бріґітті важко зрозуміти, що має на увазі Сюзі.

Але Бріґітті ясно, що Гайнц бачить себе у ролі єдиного, а Сюзі він не проти дістати у власність. Але ж його власність — це вона, Бріґітта.

Дякувати Богові, Сюзі не клюне на Гайнцову пропозицію, адже їй і невтямки, що може значити для людини її власна справа.

Їй невтямки, що саме Гайнц — (Справжній чоловік.

Гайнц галантно забирає в Сюзі повідець і прогулює собаку. Подвійна сила у поєднанні з елегантністю!

У такий спосіб Гайнц намагається навести мости між ним і Сюзі, для Бріґітти нестерпні й незруйновні. Бріґітта відступає перед цією сліпучою парою на узбіччя життя, і в її думках, не занадто обтяжених освіченістю, виникає розкішна картина: вона суне Гайнца головою просто в унітаз, зчищаючи лайно Гайнцовою пишною шевелюрою.

Але ж сьогодні найсприятливіша нагода!

І вона у новісінькому вбранні! Якщо сьогодні не вийде, то не вийде ніколи. Сьогодні або ніколи.

І коли Бріґітта подарує йому справжнього спадкоємця, Сюзі зі своїм племінником відразу втратить всю привабливість. Гайнц тоді навчиться відрізняти справжню дитину від фальшованої, свою власну плоть і кров від Сюзанниного племінника.

Сказано — як зав'язано.

— Гайнце, я так тебе кохаю, — механічно повторює Бріґітта, коли вони нарешті дістатися будинку. Її волосся випромінює на сонце рудуватий блиск, цьому сприяє фарба, що нею Бріґітта щедро поливає волосся. У Гайнцовій калитці рясно нагромадилося бажання, яке йому давно вже не терпиться задовольнити.

Розстебнути ґудзика й увійти в Бріґітту — секундна справа.

Сьогодні ми врочисто сповіщаємо вас, що нарешті між двома молодими людьми відбулося те, наслідки чого розкриються лише за кілька тижнів.

Нарешті Бріґітта знайшла свою долю — світло Гайнца впало і на Бріґітту.

Сьогодні Гайнц зробив Бріґітті дитину. Наші вітання.

Тепер Бріґітті не доведеться, як вона боялася, провести своє життя в холоднечі й на самоті.

Перемога Бріґітти — результат довгих і кропітких зусиль. У боротьбі статей вона ще раз виграла. Напевно, й у власній крамничці Бріґітта чудово працюватиме й радуватиме клієнтів.

Щастя Бріґітти — не результат випадку. Вона виборола його у важкому протистоянні.

Бріґітта вважала, що, крім життя біля фабричного конвеєра, існує й інше життя, і Бріґітта мала рацію: є, крім життя біля конвеєра, й інше життя, життя з Гайнцом.

Зусиллями і працею всього досягнеш.

Ґітті своїми зусиллями проклала собі дорогу.

Хвала Богові, що природа дала їй здорове тіло, адже в цьому разі в останній момент усе могло піти за вітром.

Хвала Бріґіттиному тілу. Перемогла здатність до дітоплодіння, а точніше — здорові матка і яєчники Бріґітти.

У Сюзі, напевно, ці органи теж є, але їй це ще доведеться довести.

У кожному разі, Бріґітта видерлася.

Видерлася наверх, доп’яла права родити й працювати в крамничці електротоварів.

Уперед, Бріґітто!

У вас теж є здатність до дітоплодіння?

Будемо сподіватися!

Вас утішає приклад Бріґітти, котра не вбила в собі цю здатність, працюючи на конвеєрі, а за допомогою Гайнца реалізувала її з максимальною вигодою.

Кінець — пішли баби у танець.

Паулу виручає смерть астматика

Розмова міської й сільської жінок дала свої плоди — як плідними були й статеві зносини між Еріхом і Паулою — тільки тому, що зненацька ласти склеїв астматик. Астматик відразу опинився в похмурій цвинтарній землі, де йому вже не доведеться нікому нічого наказувати.

Еріхова мати відчуває навколо себе незбагненну порожнечу, у якій вона раптом опинилася, порожнечу, в якій не лунають більше командні оклики колишнього чиновника.

Мати влаштовує свої хворі кісточки у м'якому кріслі й час від часу здригається, немов мисливський собака, що чекає, коли ж нарешті пролунає заклик, команда або наказ, але так цього й не дочекається.

Жахливі хрипи, кашель і задишку немов вітром здуло. Запала тиша.

У кухні більше ані звуку.