Ми ще трішки поговорили зі слідчими. Хоча насправді все те я називаю переливанням із пустого в порожнє. Убивцю потрібно десь шукати, але точно не у відділку поліції. І прості балачки тут точно не допоможуть. Слідство сиділо в глухому куті. Здавалося, усе місто сиділо в глухому темному куті.
Останнім часом Ліза все більше й більше студіювала фройдизм. Навіть зараз, о десятій вечора, вона працювала за ноутбуком. Лише годину тому надворі прогнав град. Зараз же просто падав дощ, час до часу блискало й гриміло. Погода цілком відповідала становищу, що склалося.
Особисто мені було якось лячно. Це вже навіть ставало для мене рідним відчуттям. Наш будинок знову виявився знеструмленим, і ми сиділи без світла. Краєм ока я глянув, про що саме вона читала. Так, знову фройдизм. Погляд її був повністю занурений в екран ноута. Здавалося, вона зовсім не помічає того, що відбувається довкола.
Я вже забув, коли ми востаннє кудись ходили гуляти, аби відпочити й розслабитися. Навіть удома я не відчував справжнього релаксу. Раніше о цій порі ми грали в більярд чи дивилися кіно. Або ж просто гуляли містом. Зараз ми навіть не ходили вдень засмагати на Басовому Куті, як то зазвичай любили робити влітку. Просто був не той настрій. Я підійшов до неї.
— Можна приєднатися?
Ліза мовчки хитнула головою. Вона була дуже зосереджена. Я тихенько сів поряд. То була скопійована у ворд стаття із сайту eduwiki.uran.net.ua. Щось типу того. Публікація насправді виявилася вкрай цікавою. Я теж почав читати. Ось приблизний її зміст:
Фройдизм
Згідно з ученнями Фройда, початком та основою психічного життя людини є різноманітні біологічні механізми. Так, він вважав, що в кожній людині закладені потяги до інцесту, канібалізму та жага вбивства. Фройд наполягав на тому, що духовний онтогенез людини скорочено повторює хід розвитку людства тому, що у своїх психічних структурах кожна людина несе тягар хвилювань віддалених предків.
Украй важливу роль у формуванні людини відіграють два глобальні космічні інстинкти: Ерос (сексуальний інстинкт, інстинкт життя, самозбереження) і Танатос (інстинкт смерті, агресії, деструкції). Людська життєдіяльність, за Фройдом, це боротьба цих двох вічних сил, і саме вони є рушійною силою прогресу.
Носієм статевого інстинкту є психічна енергія із сексуальним відтінком (лібідо).
Несвідомі (насамперед сексуальні) прагнення особистості складають її потенціал та основне джерело активності, дають мотивацію для дій. Через неможливість задовольнити інстинктивні потреби в їхній природній формі, позаяк існують соціальні нормативні обмеження, людина шукає компроміс між глибинним потягом та суспільно прийнятною формою його реалізації.
Модель особистості, за Фройдом, являє собою триповерхову формацію. Нижній шар («Воно») — найбільш примітивна інстанція, що охоплює все природжене, генетично первинне, підпорядковане принципу задоволення й нічого не знає ані про реальність, ані про суспільство. Вона споконвічно ірраціональна й аморальна; її вимоги повинна задовольняти інстанція «Я» («Еґо»).
Середній шар («Я») відповідає принципу реальності, виробляючи ряд механізмів, що дозволяють адаптуватися до середовища, справлятися з його вимогами. «Я» — посередник між стимулами, що йдуть як із навколишнього світу, так і з глибин організму, з одного боку, і відповідними руховими реакціями, — з другого. До функцій «Я» належить самозбереження організму, запам’ятовування досвіду зовнішніх впливів, запобігання загрозливим впливам, контроль над вимогами інстинктів (що виходять від «Воно»).
Верхній шар («Над-Я») слугує джерелом моральних і релігійних почуттів, є агентом, що контролює й карає. Якщо «Воно» визначене генетично, а «Я» — продукт індивідуального досвіду, то «Над-Я» — продукт впливів інших людей. Виникає в ранньому дитинстві й залишається практично незмінним у подальші роки.
Найбільш жорстокі, войовничі шари — «Воно» та «Над-Я». Вони з обох боків атакують «Я», породжуючи невротичний тип поведінки. Оскільки з розвитком суспільства шар «Над-Я» неминуче збільшується, стає більш масивним і важким, то й усю історію людства Фройд вважає історією психозу, що прогресує…
Тепер мені стало зрозуміло, чим саме ця стаття так зацікавила Лізу. У ній ішлося не просто про психологію кожної людини, не просто викладався зміст думок Фройда. У цій статті немовби розповідалося про самого вбивцю. «Жага до вбивства», «війна між “Воно” та “Над-Я”». Війна? Здається, результат війни вже визначився. «Воно» перемогло. «Воно» вирвалося з тенет, у які потрапило. Вирвалося й почувалося цілком вільним.