Картина політичного становища в країні ацтеків буде неповна, якщо не згадати про релігію, котра ще більш, ніж будь-яка інша релігія на світі, була знаряддям гноблення і ацтецького народу, і всіх підкорених індіанських племен. Жорстокий і кровожерний ритуал її поглинав безліч людських жертв: чоловіків, жінок і навіть дітей, у тому числі й немовлят.
Релігія ацтеків була політеїстичною, божества в ній мали владу над силами природи і діями людей. Богів зображали схожими на людей, але надавали їм риси гротескні й потворні, інколи навіть тваринні. Богів було так багато, що тільки перелік їх зайняв би цілий розділ.
Серед тієї безлічі божеств ми вже знаємо Кецалькоатля; хоч цей бог і мав добре серце, але йому теж складали людські жертви. Дуже поклонялися ацтеки богові сонця та його дружині — богині місяця. Схід сонця, жерці вітали псалмами й кривавими жертвами. Затемнення сонця вважали за велике нещастя, у храмах тоді сурмили тривогу і били в барабани, а люди захлиналися від плачу й роздряпували собі губи.
Верховним божеством був бог сонця — джерело всякого життя, Теотл, але поклонялися більше грізному богу війни Уіцілопочтлу. В його особі і в тих жертвах, якими його вшановували, чітко відбилися кровожерні інстинкти ацтецьких жерців. Цей огидний бог, тільки-но з’явившись на світ, заплямував себе кров’ю рідні: він поодрубував голови своїм братам і єдиній сестрі, його мати була потвора і викликала почуття жаху: замість голови вона мала череп мерця, а замість пальців — кігті кречета.
Людські жертви ацтеки приносили так. Чотири жерці, розмальовані в чорний колір і в чорних убраннях, хапали юнака за руки та ноги і кидали його навзнак на жертовний камінь. П’ятий жрець, одягнений у пурпурні шати, гострим кам’яним ножем розрізав йому грудну клітку і рукою виривав серце, яке потім кидав під ноги божественній статуї. У ацтеків було ритуальне людожерство: серце жертви споживали жерці, а тіло, зіпхнуте із східців піраміди, забирали додому члени аристократичних родів і з’їдали під час урочистих бенкетів.
Протягом року в ацтеків було вісімнадцять головних свят, які часто тривали по кілька днів; крім того, взагалі кожен день був присвячений якомусь божеству, тому людська кров лилася в храмах безупинно.
Найцікавіше було свято бога Тескатліпока. За рік до цього свята обирали жертву — вродливого юнака без будь-яких фізичних вад. Обранця одягали як бога, давали йому ім’я і всі відзнаки бога. Відтоді він ставав земним представником бога, і всі люди набожно поклонялися йому. Протягом усього підготовчого періоду юнака запрошували на гулянки в аристократичні доми, він жив у розкоші та безперервних розвагах. На останній місяць обранцеві бога давали чотирьох дівчат, які ставали його дружинами.
Лежали на ньому й деякі обов’язки, що йшли з легенди про бога Тескатліпока. Існувало повір’я, що цей божок бродив ночами й викрадав людей, тягнучи їх на той світ. Щоб піддобритися до нього, ацтеки ставили понад дорогами кам’яні лави, на яких стомлений мандрівками бог міг би відпочивати. Юнак, обраний на жертву, за прикладом бога, мусив виходити ночами на роздоріжжя і час від часу сідати на придорожні лави. Звичайно його супроводив великий почет із золотої молоді — можливо, для того, щоб приречений не втік.
У день свята юнака в паланкіні несли до храму, і тут жерці вбивали його. Тіло скидали по східцях з піраміди, а потім його, як і інші жертви, споживала ацтецька аристократія.
Богині хліборобства офірували молоду дівчину. Розмальована червоною і жовтою фарбою (це мало символізувати кукурудзу), вона мусила виконати посеред храму вишукані ритуальні танці, а потім гинула на жертовному олтарі.
В релігії ацтеків був навіть особливий покровитель людських жертв — бог Хіпе. На честь його жерці живцем здирали з юнаків шкіру, яку потім натягували на себе й носили протягом двадцяти днів. Навіть сам король надівав на себе шкіру з рук і ніг цих юнаків.
Вершиною дикості був ритуал, зв’язаний з культом бога вогню. На піраміді, в храмі цього бога, жерці запалювали велике багаття, потім роздягали наголо воєнних бранців і зв’язаних кидали у вогонь. Не чекаючи, поки ті сконають, витягували їх гаками, брали собі на спину і так виконували навколо багаття ритуальний танець. А тоді вже дорізували нещасних на жертовному камені.