— Аж тут, — продовжила вона, — хтось постукав у двері — і увійшов Гаррісон Ч. Коннерс. Нікого прекраснішого мені не доводилось бачити. Він увійшов, ми поговорили про останні дні батька та про старі часи… — Анджела ледве стримувала сльози. — Через два тижні ми одружились.
54 Комуністи, нацисти, монархісти, парашутисти та дезертири
Повернувшись до свого крісла, пригнічений тим, що Френк відібрав у мене Мону Еймонс Монсано, я знову взявся читати рукопис Філіпа Касла.
У покажчику я пошукав Монсано, Мона Еймонс, знайшов посилання до Еймонс, Мона.
Я знайшов у покажчику Еймонс, Мона. Перелік номерів сторінок за цим іменем був не менший, ніж за іменем самого «Папи» Монсано.
Після Еймонс, Мона, знаходився Еймонс, Нестор. Я знайшов кілька сторінок, де розповідалося про Нестора, і вияснив, що він був батьком Мони, за походженням — з Фінляндії, за фахом — архітектор.
Нестор Еймонс потрапив у полон до росіян. Коли почалась Друга світова війна, його визволили німці. Але вони не дали йому повернутися додому, натомість примусили працювати в інженерному підрозділі вермахту, що відправили боротись із югославськими партизанами. Там його взяли в полон четники, сербські партизани-монархісти, а потім партизани-комуністи, які напали на четників. Італійські парашутисти, які напали на комуністів, звільнили Еймонса й відправили до Італії.
Італійці примусили його проектувати фортифікації на острові Сицилія. Він украв рибальський човен і втік до нейтральної Португалії.
Там він зустрів американця, який утік від призову, на ім’я Джуліан Касл.
Довідавшись, що Еймонс — архітектор, Касл запросив його приїхати на острів Сан-Лоренцо й розробити проект лікарні, яку він збирався назвати «Дім надії та милосердя в джунглях».
Еймонс погодився. Він зробив проект лікарні, оженився з тубільною жінкою на ім’я Селія, дав життя найпрекраснішій дочці й помер.
55 Не роби покажчика до власної книги
Щодо біографії Еймонс, Мони, інформація в покажчику складалась у контрастну, сюрреалістичну картину боротьби багатьох протилежних сил, що впливали на дівчину, та її відчайдушних спроб протистояти цим силам.
Еймонс, Мона: згідно з покажчиком, Монсано вдочерив дівчину, щоб підвищити власну популярність, 194–199, 216; дитинство при лікарні «надії та милосердя», 63–81; дитяче захоплення Ф. Каслом, 72; смерть батька, 89 і далі; смерть матері, 92; незадоволення статусом національного еротичного символу, 80, 95, 166, 209, 247, 400–406, 566, 678; заручення з Ф. Каслом, 193; природна наївність, 67–71, 80, 95, 116, 209, 274, 400–406, 566, 678; живе при Бокононі, 92–98, 196–197; вірші про, 2, 26, 114, 119, 311, 316, 477 і далі, 501, 507, 555, 689, 718, 799, 800, 841, 846, 908, 971, 974; вірші власні, 89, 92, 193; повернення до Монсано, 199; повернення до Боконона, 197; утікає від Боконона, 199; утікає від Монсано, 197; спроба спотворити себе, щоб не бути еротичним символом для остров’ян, 80, 95, 116, 209, 247, 400–406, 566, 678; навчання в Боконона, 63–80; пише лист до Організації Об’єднаних Націй, 200; віртуозна гра на ксилофоні, 71.
Я показав цей пункт покажчика Мінтонам і спитав, чи не вважають вони його чарівною біографією, справжньою біографією жінки, що не хотіла стати богинею любові. Як це трапляється в житті, я одержав несподівано авторитетну відповідь: виявилось, що Клер Мінтон колись працювала в галузі складання покажчиків. Я ніколи не чув, що існує така професія.
Клер розповіла мені, що допомогла чоловікові закінчити коледж завдяки своїм заробіткам на покажчиках, що платили за них добре і що якісні покажчики мало хто вміє складати.
Вона сказала, що тільки неосвічені аматори беруться складати покажчик до власних творів. Я спитав, що вона думає про книгу Філіпа Касла.
— Приємно для автора — обурливо для читача, — сказала Клер з насмішкуватою люб’язністю спеціаліста. — Нічого, крім авторського самовдоволення. Мені завжди стає ніяково, коли я бачу покажчик, складений автором до власного твору.
— Ніяково? Чому?
— Авторський покажчик до власного твору — це річ викривальна, це безсоромна відвертість для тренованого погляду.
— Вона вміє визначати характер людини за покажчиком, — сказав чоловік Клер.
— Та невже? — здивувався я. — Що ж ви можете сказати про Філіпа Касла?
Вона злегка всміхнулась.
— Те, що краще не казати незнайомим людям.
— Пробачте…
— Він, вочевидь, закоханий у Мону Еймонс Монсано, — сказала Клер.