Він наблизився до бокононівського визначення зрілості. Боконон учить нас, що «зрілість — це гірке розчарування, від якого немає порятунку, якщо тільки не вважати сміх панацеєю».
— Я знаю свої недоліки, — вів далі Френк. — Ті ж самі, що були в батька.
— Та невже?
— У мене багато задумів, дуже гарних, і в батька їх було багато, — повідав Френк мені, а може, водоспаду. — Але він не вмів спілкуватися з людьми, і я не вмію.
89 Дупель
— Отже, ви приймете цю посаду? — схвильовано спитав Френк.
— Ні.
— А може, ви знаєте когось, хто захотів би?
Френк являв собою класичний приклад того, що Боконон назвав дупель. Дупель, у розумінні боконістів, — це доля багатьох тисяч людей, коли вона залежить від туппи. А туппа — це дитя, що блукає в тумані.
Я розсміявся.
— Вам смішно?
— Не зважайте на мене, будь ласка. Це в мене така дурна звичка.
— Смієтесь із мене?
Я похитав головою.
— Ні.
— Слово честі?
— Слово честі.
— З мене завжди всі сміялись.
— Скоріше, це вам здавалося.
— Мене обзивали різними словами. Цього не вигадаєш.
— Люди часто бувають злими ненавмисно, — зауважив я. Але за це я словом честі не поручився б.
— А знаєте, як мене обзивали?
— Ні.
— Гукали: «Егей, Іксе-9, куди прямуєш?»
— Ну, це не так уже й образливо.
— Так мене називали, — Френк спохмурнів від важких спогадів. — Секретний агент Ікс-9.
Я не сказав йому, що вже чув це прізвисько.
— «Куди прямуєш, Іксе-9?» — повторив Френк. Я міг уявити собі тих задирак, і як розпорядилась ними Доля, до яких тепленьких та смертельно нудних місць прикувала їх: Загальна сталеплавильна компанія, «Іліумелектросвітло», телефонна станція… А секретний агент Ікс-9 у чині генерал-майора стояв переді мною та без жартів умовляв мене стати королем… у печері, яку прикривала завіса тропічного водоспаду.
— Вони б дуже здивувались, якщо б я зупинився та повідав їм, куди поспішаю.
— Отже, ви мали якесь передчуття того, що колись потрапите сюди? — це було суто боконістське запитання.
— Ні, я йшов до Джекової крамниці «Все для ваших хобі», — сказав він, удаючи байдужість.
— А, ось воно що…
— Вони всі знали, що я йду туди, але й не підозрювали, що там насправді діється. Дуже здивувалися б, особливо дівчата, коли б дізнались, за чим я насправді туди ходив. Дівчата були впевнені, що мені про дівчат нічого не відомо.
— І що ж там було насправді?
— Я трахав Джекову дружину щодня. Тому й засинав потім на уроках у школі. Тому не досяг нічого, попри всі свої здібності.
Він прокинувся від невеселих спогадів.
— Досить про це. Давайте домовлятись. Будьте Президентом Сан-Лоренцо. Присягаюсь, ви з вашими даними з цим упораєтесь! Послухайте мене, будь ласка!
90 Є одна заковика
Нічна доба, печера й водоспад — а ще кам’яний ангел в Іліумі…
Та ще 250 000 сигарет, та 3 000 кухлів спиртного, та дві дружини, а потім жодної…
Та кохання, якого ніхто в цілім світі мені не обіцяв…
Та безбарвне існування літературного наймита, чорнильної душі…
А ще Пабу, Місячна діва, і Борасізі-сонце, і їхні діти…
Час, речі, люди — усі увійшли до змови, щоб створити він-діт космічного масштабу, єдиний могутній поштовх до боконізму, до віри в те, що Бог керує моїм життям, що Він знайшов для мене справжнє діло.
У душі я вже піддався заруну, тобто визнав слушність удаваних вимог мого він-діту.
У душі я погодився стати наступним Президентом Сан-Лоренцо. Але зовні зберігав чуйність, був насторожі.
— Тут є якась заковика, — наполягав я.
— Жодної нема.
— А вибори будуть?
— Тут такого не буває. Ми просто оголосимо, хто став новим президентом.
— І ніхто не заперечуватиме?
— Тут ніхто ніколи не заперечує. Нікому не цікаво. Їм це байдуже.
— А все ж має бути тут якась заковика!
— Ну, одна насправді є, — визнав Френк.
— Я так і думав! — Я вже почав відвертатись від мого він-діту. — І що ж це таке? У чому полягає ця заковика?
— Узагалі-то це несерйозна річ, бо ви можете цього не робити, якщо не схочете. Але було б краще зробити.
— Гаразд. Відкрийте мені цю велику таємницю.
— Річ у тому… Якщо ви станете президентом, було б дуже доречно вам одружитися з Моною. Але це тільки з вашого бажання. Бо ж ви — хазяїн.
— І вона піде за мене?
— Якщо вона готова вийти за мене, то згодиться й за вас. Тільки треба її запитати.