— Ніхто, крім тебе, не міг би цього зробити, Боже! Я сам точно не зміг би.
— Ніхто, крім тебе, не міг би цього зробити, Боже! Я сам точно не зміг би.
— Я такий нікчемний порівняно з тобою.
— Я такий нікчемний порівняно з тобою.
— Тільки подумавши про решту глини, якій не дозволено було навіть сісти й побачити світ, я відчуваю себе більш значущим.
— Тільки подумавши про решту глини, якій не дозволено було навіть сісти й побачити світ, я відчуваю себе більш значущим.
— Мені дано так багато, а решті глини — так мало.
— Мені дано так багато, а решті глини — так мало.
Фон Кеніґсвальд вигукнув:
— Тякую са фелику шесть!
— Дяка заа верикуу че-си-ту! — прохрипів «Папа». Це вони так сказали «Дякую за велику честь!»
— Тепер грудка глини знову ляже та засне.
— Тепер грудка глини знову ляже та засне.
— Скільки спогадів у цієї глини!
— Скільки спогадів у цієї глини!
— Як цікаво було спілкуватися з іншими грудками глини, що теж сіли й дивились!
— Як цікаво було спілкуватися з іншими грудками глини, що теж сіли й дивились!
— Я любив усе, що бачив.
— Я любив усе, що бачив.
— На добраніч!
— На добраніч!
— Тепер я піду на небо.
— Тепер я піду на небо.
— Чекаю з нетерпінням…
— Чекаю з нетерпінням…
— … коли взнаю точно, який вампітер був мені призначений…
— … коли взнаю точно, який вампітер був мені призначений…
— …і хто входив до мого карасу…
— …і хто входив до мого карасу…
— … та скільки добра зробив для тебе наш карас.
— … та скільки добра зробив для тебе наш карас.
— Амінь!
— Амінь!
100 Френк ховається в кам’яному мішку
Але «Папа» не помер і не пішов на небо — час іще не настав.
Я спитав Френка, коли буде доречно оголосити про моє президентство. Він нічим не допоміг, нічого не підказав. Він залишив усе на мій розсуд.
— А я думав, ви мене підтримаєте! — поскаржився я.
— У всьому, що стосується технічних питань.
Френк відверто підкреслив, що це його тверда позиція. Я не мусив вимагати від нього ще чогось, крім виконання професійних обов’язків.
— Зрозуміло.
— Що ви будете робити з народом — не моє діло. Це на вашу відповідальність.
Така різка відмова Френка від співучасті в моїх соціальних справах вразила й розсердила мене, і я сказав йому підкреслено іронічно:
— Чи ви не будете такі люб’язні повідати мені, які чисто технічні заходи ви плануєте на цей найурочистіший день?
На це мені була дана суто технічна відповідь:
— Ремонт електричного обладнання та підготовку повітряного параду.
— Гаразд! Отже, одним з перших моїх досягнень на посаді президента буде повернення світла народові.
Іронії Френк не вловив. Він віддав мені честь:
— Я зроблю все, що буде в моїх силах, сер. Але не можу гарантувати, що скоро зможу дати світло.
— Саме це мені й потрібно — освітлена країна.
— Я зроблю все, що можливо, сер. — Френк знов віддав честь.
— А що то за повітряний парад? — спитав я. — Як це робиться?
Я отримав другу відповідь, суху, мов дрова:
— О першій годині пополудні, сер, шість літаків Повітряних сил Сан-Лоренцо пролетять над цим палацом, після чого почнуть стріляти по мішенях, які будуть встановлені на воді. Це шоу є частиною святкування Дня ста мучеників за демократію. Крім того, посол Америки планує кинути в море вінок.
Тоді я вирішив, що попрошу Френка проголосити моє сходження на трон відразу після церемонії з вінком та повітряного шоу.
— Чи це буде правильно? — спитав я у Френка.
— Ви тут хазяїн, сер.
— Я думаю, мені краще приготувати промову заздалегідь. А ще треба буде провести якусь присягу, щоб усе виглядало пристойно, офіційно.
— Ви тут хазяїн, сер.
За кожним разом, що він казав ці слова, мені здавалось, ніби вони лунають здалеку й відстань збільшується, немов Френк опускався по сходах до глибокої шахти, а я мусив залишатися нагорі. І я гірко усвідомив, що, згодившись стати «хазяїном», я подарував Френкові можливість досягнути того, чого він прагнув найбільше, чого досяг колись його батько: забезпечити себе почестями та життєвими благами, одночасно позбавившись усякої особистої відповідальності. Для цього він, так би мовити, поспішав сховатись у кам’яному мішку.
101 Як і мої попередники, я проголошую Боконона поза законом