Гернсбеків співвітчизник доктор філософії і доктор технічних наук Лі де Форест захоплено говорив про роман “Ральф 124 С41+”: “…Ця книжка передбачень — найпрекрасніша з усіх написаних узагалі. Це золотий рудник майже для кожного наукового фантаста. Нема автора, який писав би про майбутнє і який не думав би про гернсбеківське об’ємне кольорове телебачення, про міста-супутники, що облітають Землю, і немає читача, котрий не думав би про можливості цих винаходів”.
Гадається, цілком зрозумілий інтерес до фантастики вчених. І не тільки як читачів, а почасти — і як авторів. Фантастичні твори писали чи пишуть медики Маріо Кіта й Микола Амосов, фізики-ядерники Лео Сціллард і Отто Фріц, астрофізик Фред Холл, астроном Артур Кларк, кібернетик Норберт Вінер, антрополог Чед Олівер, палеонтолог Іван Єфремов, фізик Леопольд Інфельд та інші. Фантастика приваблює їх передовсім антисхематизмом авторського мислення, несподіваними ракурсами бачення наукових проблем, а також як своєрідний полігон уяви, де можна апробувати чи популяризувати свої гіпотези. Вчені сказали багато похвальних слів на адресу фантастики за її науку мислити нешаблонно, за тренування уяви читача, за вміння створювати оригінальні ситуації, “рівняння” з невідомим, проблемну інтерпретацію явищ і фактів науки. Недаремно ж нині серед винахідників так багато говориться про так званий імпульс фантастики. Безперечно ж, велика заслуга фантастики й у появі цілого напрямку в науці, що називається синектика. Вона вивчає методи й способи активізації людської уяви. Навіть сам метод винахідництва, що культивується в ній, найменовано науково-фантастичним.
Все це, так би мовити, коефіцієнт корисної дії фантастики, а також реєстр її заслуг перед наукою. Тут же й причина її особливої популярності в певного контингенту читачів — у наукової й технічної інтелігенції. Хоча лави шанувальників цього виду літератури, певна річ, набагато ширші: вони не вичерпуються тільки “технократами”. Фантастика приваблює і людей без утилітарного до неї інтересу, тих, що не шукають у ній корисних наукових “копалин” чи оригінальних гіпотез, а просто насолоджуються нею як добротною літературою, бо в ній є і крилата людська мрія, і висока поезія, і психологія, і філософія, і, зрештою, напружено-динамічні фабули, парадоксальні сюжетні ходи.
Гадається, ще одним підтвердженням цього буде і наш збірник, у який ввійшли твори найвідоміших письменників з дев’яти країн. Укладаючи його, ми намагалися показати читачеві активну присутність фантастики в багатьох сучасних літературах світу і її надзвичайне тематичне багатство, найвизначальніші ідейні шукання відомих письменників і найхарактерніші художницькі індивідуальності — одне слово, все те, що найбільш помітно на карті сучасної світової фантастики.
Батьківщина Жюля Берна представлена Франсісом Карсаком (радянський читач добре знає цього автора за його романом “Втеча Землі”, який виходив у перекладі російською мовою й мав великий успіх). Карсака приваблює так звана інженерна фантастика; в основі творів цього автора, як правило, оригінальні наукові ідеї, поетизація людського розуму, озброєного знаннями, залізна воля людей, яка допомагає їм долати будь-які перешкоди на шляху до благородної мети. В цьому плані, мабуть, з усіх саме Франсіс Карсак і сьогодні стоїть найближче до свого видатного літературного вчителя Жюля Берна.
Батьківщина Герберта Уеллса представлена іменами Джона Уїндема, Е. Ф. Рассела й Артура Кларка (щоправда, нині він проживає не в Англії, а в Шрі Ланка, але саме в творчості Кларка з усіх англійських фантастів чи не найвідчутніший відгомін літературних традицій Герберта Уеллса). Три дуже різних художники, кожен зі своїм особливим сприйняттям світу.
Фантастику США, родоначальником якої вважається Х’юго Гернсбек, репрезентують імена широко знаних у світі Рея Бредбері, Айзека Азімова, Роберта Шеклі і Кліффорда Саймака. Це письменники яскраво вираженої гуманістичної тенденції. їхні твори в американській літературі протистоять сумнозвісним опусам, де описуються апокаліптичні жахи загибелі світу, творам, перейнятим мотивами технофобії й невіри в людину. Свого часу Рей Бредбері, відповідаючи на анкету радянського журналу “Иностранная литература”, недвозначно наголосив: “Про себе можу сказати, що я безумовно й насамперед мораліст, оскільки з кожною створеною нами машиною знову й знову виникають моральні проблеми… Із десятьох сучасних письменників у дев’ятьох ви побачите мораліста”. І ці слова, думається, характеризують не тільки самого Бредбері, а й трьох інших його співвітчизників, які викривають фальшиву мораль капіталістичного суспільства, що намагається виправдати насилля над людською особою.