— Тепер далі, — сказав Модслі. — Яка висота он тих гір?
— Їх середня висота — шість тисяч футів над рівнем моря, — доповів Бруксайд.
— Це вище, ніж потрібно, принаймні на три тисячі футів, — буркнув Модслі. — Чи, може, ви думаєте, що гори ростуть на деревах? Зайве зняти, а звільнені будівельні матеріали повернути на склад.
Бруксайд дістав записника й зробив нотатку. А Модслі знай походжав туди й сюди, приглядаючись до всього й суплячи брови.
— Який за розрахунками термін життя цих дерев?
— Вісімсот років, сер. Це нова вдосконалена модель яблуневого дуба. Вони дають плоди, горіхи, тінь, прохолодні напої, три види готових до вжитку тканин; вони являють собою чудовий будівельний матеріал, запобігають зсувам і…
— Ви що — вирішили довести мене до банкрутства?! — ревнув Модслі. — Таж дереву вистачить з лишком і двохсот років! Викачайте з них більшу частину стимуляторів росту та розвитку і здайте до акумулятора життєвих сил!
— Але ж тоді вони не зможуть виконувати всі запроектовані функції, — заперечив Орін.
— То обмежте їхні функції! Досить самої тільки тіні та горіхів — ми не зобов’язані перетворити ці дерева в якусь комору! Далі — хто це понапускав сюди онде тих корів?
— Я, сер, — сказав Орін. — Мені прийшло до голови, що вони… ну, ніби прикрашають цю місцинку.
— Бовдур, — зауважив Модслі. — Споруду прикрашають перш ніж її продано, а не опісля! А ця планета продана ще до її створення. Закладіть корів у чан з протоплазмою.
— Слухаю, сер, — сказав Орін. — Винуваті, сер. У вас іще є які-небудь зауваги?
— У мене їх тисячі, — заявив Модслі. — Але я сподіваюсь, що ви самі познаходите й повиправляєте свої помилки. Ну ось, будьте ласкаві, що це таке? — Він показав на Кермоді. — Статуя чи ще щось? Може, за вашим задумом, йому належить проспівати пісню чи продекламувати віршики на честь прибуття нової раси?
— Сер, — заговорив Кермоді, — я не маю до цієї планети ніякого відношення. Мене направив сюди ваш друг Малікрон, і я сподіваюсь добутися звідси додому, на мою рідну планету…
Либонь Модслі не розчув слів Кермоді, бо обидва вони говорили водночас — кожний своє.
— Хоч би хто він був, а умовами контракту його не передбачено. Отже, опустіть його назад у чан з протоплазмою разом з коровами.
— Ой! — скрикнув Кермоді, коли робітники підняли його за руки. — Хвилиночку! — заверещав він. — Я не частина цієї планети! Мене прислав сюди Малікрон! Ну ж бо зачекайте, вислухайте мене!
— Бувши вами, я б згорів від сорому, — провадив далі Модслі, пускаючи повз вуха зойки Кермоді. — То що ж це все-таки було, хотів би я знати? Ще одна з твоїх декоративних деталей інтер’єру, Оріне?
— О ні, — запротестував Орін. — Він появився тут без мого відома.
— Отже, це твоя робота, Бруксайде.
— Я його бачу вперше в житті, шефе.
— Гм, — мугикнув Модслі. — Обидва ви нездари, але брехні за вами досі не водилось. Агей! — гукнув він до робітників. — Тягніть-но його сюди!
— Гаразд, гаразд, заспокойтеся, — звернувся він до Кермоді, якого вже почало тіпати. — Візьміть себе в руки, — поки ви тут б’єтеся в істериці, я гублю дорогоцінний час! То вам уже краще? От і чудово. А зараз будьте ласкаві пояснити мені, з якою метою ви вдерлися в мої володіння і чому мені не можна перетворити вас на протоплазму?
— Ясно, — мовив Модслі, коли Кермоді розповів про свої пригоди. — Цікава історія, хоч, як мені здається, ви її надто вже драматизували. Та самі ви — незаперечний факт, і шукаєте планету за назвою… Земля, чи не так?
— Цілком вірно, сер, — потвердив Кермоді.
— Земля, — замислено повторив Модслі, почухавши потилицю. — Вам незвичайно пощастило, — я, здається, пам’ятаю цю планету.
— Невже, містер Модслі?
— Так, я певен, що не помилився, — упевнено сказав Модслі. — Це маленька зелена планета, котра підтримує існування подібних до вас мономірних гуманоїдів. Правду я кажу чи ні?
— Правду на всі сто! — вигукнув Кермоді.
— У мене добра пам’ять на такі речі, — зауважив Модслі. — Щодо цієї Землі, то, між іншим, її спорудив я.
— Справді, сер? — спитав Кермоді.
— Так. Я добре пам’ятаю це, бо ж, будуючи її, я винайшов науку. Може, вас потішить моя розповідь. — Тут він повернувся до своїх асистентів. — А вас вона повинна навчити дечого.
Ніхто не збирався посягати на його право розповісти цю історію. Тому Кермоді та молодші інженери напружили слух, і Модслі почав.
РОЗПОВІДЬ ПРО СТВОРЕННЯ ЗЕМЛІ
— Тоді я ще був дрібним підрядчиком. Будував планетки по різних закутках Всесвіту, і рідко коли підверталося замовлення на карликову зірку. Одержати роботу було не зовсім просто, та й замовники завжди крутили носом, до всього чіплялися й довго зволікали з платежами. За тих часів догодити замовникам було ой як важко: вони прискіпувалися до всякої дрібниці. Переробіть це, переробіть те; чому вода тече з горба вниз; надто велика сила тяжіння; нагріте повітря піднімається, а воно повинно опускатися. І такі інші дурниці.