— Ага, Ганс Улав, — хмикнула вона, клацаючи кульковою ручкою. Я вже й забув, як мене дратувала ця звичка. — Ніколи не любила того жевжика. Надто амбіційний, надто пихатий, надто слизький.
— Він провів ґрунтовну роботу. Клієнти сахаються від мене, як від чумного.
— Але хтось таки пристав на твою пропозицію…
— Дві невеличкі справи по наркотиках, одна дорожньо-транспортна пригода й одне шахрайство. Ото й усе.
Сюнне стенула плечима.
— Хоч щось, Мікаелю. Я й не звикла до того, щоб резонансні справи юрмилися в черзі до мене.
— Зате я звик.
Вона усміхнулася.
— Ласкаво просимо в нове життя. Ти поговорив з усіма своїми клієнтами?
— Майже… Кількох не зумів виловити. А ще, перш ніж клієнти визначаться, я хотів би порадитися щодо однієї справи.
— Он як? Що за справа?
— Перегляд. Давнє-предавнє убивство. Ненавиджу такі справи. Здебільшого до нічого не приводять.
— О? Навіщо комусь намагатися відновити розслідування, якщо воно ні до чого не має привести?
Я зітхнув.
— Не питай! Насправді це річ звична… Засуджені за серйозні злочини часто відмовляються визнавати вину і решту життя намагаються відбілити своє ім'я, навіть якщо вони безсумнівно завинили.
— Це — саме така справа?
— Дуже ймовірно. Якщо бути чесним, я до неї ще й не дивився. Три пачки з документами стоять у моєму колишньому офісі, чекають на мене…
Сюнне кивнула. Подумала. Клацнула ручкою.
— Гаразд. Клієнт платить?
— До шістдесяти тисяч крон…
— Зустрінься з ним, з'ясуй подробиці. Це твоя двомісячна платня.
— Моя платня? Тридцять тисяч на місяць? Тоді хіба що брутто…
Сюнне махнула рукою.
— Щось таке. Потім про це побалакаємо. Берися до справи!
— Слухаюсь, босе! — я підвівся зі стільця. — Але мені доведеться позичити твій офіс.
— Це ж чому? Твій недостатньо розкішний?
— Не в цьому річ. Клієнт прийде зі своєю матір'ю, у мене немає місця на двох відвідувачів.
Розділ 12
Арон Сьорвік не скидався на чоловіка, який відсидів вісімнадцять років у в'язниці. Він мав свіже, рум'яне обличчя — таке часто буває у білявих людей, які багато часу проводять просто неба, — був не дуже високий на зріст і трохи опецькуватий. Потиск руки доволі сильний, голос низький, однак не приглушений. Я знав, що йому перевалило за сорок, але на вигляд дав би менше — на обличчі жодної зморшки чи борозенки. Не вірилося, що цей чоловік убив двох людей.
— Я так зрозумів, що й ваша матір буде присутньою при розмові, — мовив я, запрошуючи його сісти.
Арон заперечно похитав головою.
— Ні. Вона лише приїхала зі мною до міста, на нашу зустріч.
— Ага, то я, певно, щось наплутав.
— Мабуть… Вона чекає надворі, не хотіла відпускати мене до міста самого.
Щось було в ньому інфантильне. Не лише в словах, але й у манері розмовляти. Ніби те, що дорослого чоловіка у поїздці до міста супроводжує матір, явище цілком нормальне. Я кивнув, усміхнувся, його очі, довірливі та ясні, простодушно засяяли. На мить мені закралася підозра, чи не спізнений Арон Сьорвік у розумовому розвитку.
— Послухайте-но, Ароне, — почав я. — Даючи згоду ознайомитися з вашою справою, я про неї ще майже нічого не знав. Ледь пригадую з газетних повідомлень, ото й усе. На цей момент мало що, на жаль, змінилося. А не встиг прочитати документи перед… тим, як дещо сталося. Тому й попросив вас сьогодні приїхати.
— Я знаю — вас арештували, — кивнув Арон.
— Так.
— Мама каже, що ви вже більше не адвокат. Більше не можете мені допомагати. Хтось до неї телефонував і таке сказав. Це правда?
— І так, і ні.
Арон розгублено глипнув на мене.
— Як це?
— Я можу взяти вашу справу у провадження, з'ясувати, чим тут можна зарадити, і, якщо знайдуться підстави, зробити все можливе для перегляду справи в суді. Ось тільки діятиму не від свого імені, — і я пояснив чоловікові суть нашої з Сюнне домовленості.
Арон трохи подумав.
— Отже, ви зробите всю роботу, а вона… адвокат Берґстрьом поставить підпис?
— Саме так. Проте рішення за вами. Я зрозумію і не ображуся, якщо ви, з огляду на обставини, захочете звернутися до іншого адвоката.
Арон знову впав у задуму. Я вже й звикати почав до тих пауз, збагнув, що повільний темп, прості фрази — це спосіб Аронового існування, який не конче має свідчити про його недоумкуватість.