— Яка давня справа?
— Це стосується Анни.
— Анни?
Якби я дав їй ляпаса, реакція була б, мабуть, такою ж. Жінка зблідла, потім почервоніла, ніби вся кров нараз відхлинула від обличчя, а тоді хвилею захлиснула знову. Я кивнув, вичікувально дивлячись на неї.
— Моєї покійної доньки Анни? — перепитала вона недовірливо. — Ви хочете поговорити зі мною про Анну? І ви адвокат, кажете?
— Юрист…
З глибини будинку долинув чоловічий голос. Що він крикнув, я не розібрав. Жінка повернула голову.
— Хвилинку, Х'єлю, зараз прийду! — гукнула вона, і знов обернулася до мене. — Мій чоловік… Він не ходить. То кого ви репрезентуєте?
— Адвокатську фірму Берґстрьом, і…
Може, пані Вестьой і була старою, та аж ніяк не маразматичною. Навпаки, доскіпливою, як хірург.
— Я не про те запитувала. Хто ваш клієнт?
Я відкашлявся.
— Арон Сьорвік.
— Арон?
— Так. Я…
— Забирайтеся!
— Пані Вестьой, — боронився я. — Я хотів лише поставити кілька простих запитань…
Проте докінчити речення мені не пощастило, двері хряснули перед самим моїм носом.
Розділ 25
— Саме так, — усміхнувся чоловік. — Це я — Рюнер Віснер.
То був дебелий чолов'яга з рум'яним обличчям і великими, почервонілими руками, які він обтер до білого халата, перш ніж поручкатися зі мною. Побачити іншу, ніж агресія, реакцію, стало справжньою полегшою.
— Мікаель Бренне.
Я зацікавлено роззирнувся навкруги. Заготівельний пункт риби розташовувався в окремій бухточці, далі на південь від самого поселення. Там був величезний причал з іржавим краном, чималий двоповерховий мурований будинок, трохи далі — перекошений старий пакгауз.
— Це ваша вотчина, так?
— Еге ж. Рід Віснерів уже багато століть рибалить тут. Тутешні води багаті на рибу. Тільки завдяки рибі ця громада й існує…
Він вимовив це з такою самовпевненістю і гордістю, ніби цілісінький Вестьой існує винятково з його ласки.
На причалі було чисто й охайно. Ворота складу відчинені. Білі полістиролові скрині складені вздовж стіни, посеред ангара стояв оранжевий палетопідйомник, але жодної активності всередині я не помітив.
— Щось тихо у вас…
— Та тихо… Займатися рибою стає невигідно. Тріска майже зникла з Північного моря, та, незважаючи на це, ціни такі низькі, що заробітку, по суті, немає.
— То підприємство згорнулося?
— Ще дриґається, обсяги тільки зменшилися. Тримаюся за нього радше з сентименту. Рибальством займалося, як уже мовилося, не одне покоління, та й зосталося ще на острові три-чотири рибацькі моторки. Де їм здавати улов, як не в мене…
— А ви вже далі продаєте, у крамниці?
— Укладаємо рибу на лід і веземо до Ганстгольму, до Данії, а там продаємо з аукціону. Однак ціни нестабільні й низькі. Буває, втрачаємо гроші.
— То з чого живете?
Віснер усміхнувся і показав рукою:
— Он там, за мисом, є рибницьке господарство, ще одне — на півдні острова. Вирощування лосося — галузь непевна, є зростання, є спади. Але акціонерне товариство Віснер-Риба AT наростило фінансову основу, щоб протистояти рецесії. На нинішній час таке господарство ліпше за власний грошовий верстат. Маємо ще й інші плани. Он там, на пляжі, я побудую відпочивальні будиночки, стилізовані під рибацькі хижі, насамперед для німецьких туристів. А ще маємо інші сфери бізнесових інтересів на суходолі. Даємо собі раду!
— Так, скидається на те, — відповів я.
Невеличка моторка, обігнувши мис, прямувала до нас. Над водою линуло татахкання двигуна, що працював на малих обертах.
— Та вас, мабуть, більше цікавить минуле, Бренне.
— Ви знаєте, навіщо я тут?
— Звісно, знаю, — усміхнувся Віснер.
— Швидко ж розповзаються чутки.
— Ви навіть не уявляєте, як швидко… Я вже вас виглядав, коли ж з'явитеся…
— О, з чого б то?
— У ті часи тут кипіла робота. Майже всі, хто хотів заробити кілька зайвих крон, працювали у мене в розпал сезону. Анна і Сірі теж часто шукали приробітку. Тож, природно, я сподівався вашої появи.
— І Арон?
Віснер знизав плечима.
— Час до часу, наскільки я пригадую, однак, з мого боку, то більше була благочинність. Арон відрізнявся від решти. Він був тихий та ввічливий, але вкрай не зосереджений. Дуже легко відволікався на інше.
— Яким було його ставлення до Анни й Сірі? Щось особливе помічали?