Моя мати все життя хотіла мати доньку, але так і не наважилася народити від батька другу дитину. А коли я був малий і у мене відросли перші кучері, вона заплітала їх у коси і зав’язувала коси рожевими стрічками. Цього я досі їй не пробачив.
Лист Сарони
Знаєш, як не дивно, я нещодавно думала про те саме. Тобто не про твоїх батьків і їхню взаємозалежність. І не про коханця твоєї матері, про якого вона навіть моїй матері нічого не розповідала. Або моя мати нічого не розповідала про це мені, що, мабуть, більш імовірно.
Я думала про механізми саможертовності, які так часто скріплюють подружні стосунки. Коли людям здається, що їхня добровільна відмова від чогось накладає на інших певні зобов’язання. Цей нещирий альтруїзм, про який ми з тобою так часто сперечалися, коли ти переконував мене, що нічого доброго в егоїзмі немає і що власні інтереси ніколи не повинні бути важливішими за чужі. Стосунки твоїх батьків теж тримаються на добровільній жертві кожного з них, яку вони звикли вважати необхідною і неминучою, хоча невідомо, як склалися б їхні стосунки, якби вони нічим не жертвували і батько продовжував би малювати, а мати не була б від нього матеріально залежною. Можливо, вони просто намагалися переконати себе, що вчинили правильно і не мали жодної іншої можливості. Напевно, така переконаність необхідна, по-іншому навряд чи вдасться позбутися сумнівів. Але з іншого боку, чи постійні сумніви і непевність не є кращим каталізатором стосунків? Цікаво, що було б із твоїми батьками, якби батько усвідомлював, що мати може піти від нього, а мати не переконувала б себе, що назавжди пов’язана з батьком.
Ти сам пишеш про те, що боявся, аби наші з тобою стосунки не закінчилися так, як стосунки твоїх батьків, попри те, що їхні стосунки не закінчилися, їм вдалося зберегти сім’ю, залишитися разом. Питання тільки в тому, чи добре їм у цьому. Точніше, це їхнє питання. А мені цікаво, чи ми будуємо наші стосунки з урахуванням їхніх помилок, чи наші дії такі ж інтуїтивні і неосмислені? Як ти думаєш?
Лист Сарона
Думаю, коли йдеться про людські стосунки, складно вирішити, як краще діяти — інтуїтивно і неосмислено чи логічно та продумано. Якби свого часу твоя мати послухала логічних і продуманих аргументів твого батька про те, що їм не прогодувати стількох дітей, чи добре б це було і чи не шкодувала б вона про це зараз? З іншого боку, я не знаю, чи добре їй зараз і про що вона шкодує. Чи можливо взагалі прийняти хоч якесь рішення, у правильності якого не виникне жодного сумніву? Я якісь зовсім банальні речі пишу, вибач.
Лист від адміністрації
Шановні панове!
Вітаємо вас із остаточним розширенням ваших повноважень, доступних на цьому етапі нашої співпраці. Сподіваємося, ви не зупинитеся на досягнутому і продовжите працювати з таким же успіхом. Дозвольте подякувати вам, що ви погодилися виконувати запропоновані вам обов’язки і виявили таку старанність.
Сподіваємося, умови вашого проживання та побуту були задовільними.
P.S. Дозвольте нагадати, що у день від’їзду бажано звільнити номер до 12.00.