Ще малим хлоп'ятком.
Жив на світі молодий Меланіон.
800 Щоб уникнуть шлюбу, він в пустелю втік.
Ставши ловцем зайців,
Жив десь у горах він;
Сіті й мережі плів,
Другом собаку мав
Іи додому не вертався
Й нелюбові не зм'якшив.
Он як!
Так ненавидів жінок він, —
От і ми ніяк не менше,
810 В нас-бо, як в Меланіона,
Розум є.
Провідця стариків
Поцілуймося, стара!
Провідин жінок
Чим цибулю ти вгризеш?
Провідця стариків
Ой, як дам ногою в бік!
Провідця жінок
Весь кущами ти обріс!
Провідця стариків
Був такий і Міронід —
Кострубатий і шорсткий,
Був грозою ворогів,
Наче Форміон наш.
Зчиняється бійка.
Хор жінок
Хочу
820 Казку й я сказати
В відповідь на казку
Про Меланіона.
Жив собі Тімон, незлагідний, лихий,
Неприступний і колючий, мов реп'ях.
Виплід Ериній злих,
Злобний оцей Тімон
Геть від людей пішов,
Жити у нетрях став
І прокляв страшним прокльоном
830 Вас, огидливих мужчин.
Он як!
Так ненавидів він завжди
Чоловічий рід мерзенний,
А жіноцтву був найкращим
Другом він.
Провідця жінок
Хочеш, в зуби так і дам!
Провідця стариків
Ой, не треба, я боюсь!
Провідця жінок
Ой, як дам коліном в бік!
Провідця стариків
І розкриєш хащу всю.
Провідця жінок
«їй Хоч стара я, а тобі
Не уздріти й волоска, —
Чисто виполото все,
Стліло від лампади.
Знову бійка.
Входить Лісістрата.
Лісістрата
Сюди, сюди, до мене, всі жінки, біжіть
Швиденько!
Одна з жінок
Що за галас? Що там трапилось?
Лісістрата
Мужчина он, мужчина, мов скажений, мчить,
Охоплений шаленством Афродітиним.
Мірріна
О, Кіпру, Пафосу й Кіфери владарко,
На шлях оцей прямісінько скеруй його!
Одна з жінок
850 А хто він де в|н?
Лісістрата
Біля храму Хлої вже!
Одна з жінок
Та ось він, Зевсом присягаюсь! Хто ж це, хто?
Лісістрата
Дивіться, не знайомий?
Мірріна
Свідчусь Зевсом я,
Впізнала: це ж мій чоловік, Кінесій то!
Лісістрата
Ти знай своєї: розпали, підсмаж його,
Дратуй, кохай і не кохай улесливо,
Та пам'ятай, про що клялась над келихом.
Мірріна
Все знаю, не турбуйся.
Лісістрата
Ну, то я раніш
Його подратувати постараюся.
Ох, я ж його піджарю! Відійдіть-но всі.
Жінки ховаються. Входять Кінесій і слуга з дитиною на руках.
Кінесій
860 Ой, лишенько, нещастя! Ой, судомить як!
Аж корчить — мов на колесі катуюся!
Лісістрата
Стій! Хто іде? Застава тут.
Кінесій
Хто ж, я іду.
Лісістрата
Мужчина?
Кінесій
Та мужчина.
Лісістрата
Забирайся геть!
Кінесій
Ти хто ж сама, що гониш?
Лісістрата
Тут на варті я.
Кінесій
Поклич Мірріну, задля всіх богів прошу.
Лісістрата
Покликати Мірріну? А ти хто ж такий?
Кінесій
Кінесій, з Пеоніди, чоловік її.
Лісістрата
Добридень, друже! Чули в нас ім'я твоє!
Не невідомий і не безіменний ти!
870 в своєї ти дружини на устах весь час!
Чи їсть яйце, чи яблуко — «Кінесію,
Здоров будь!» — завжди скаже.
Кінесій
О, хвала богам!
Лісістрата
Клянуся Афродітою! А зайде річ
Про вас, мужчин, то зразу ж і вона додасть:
«Щенята всі проти мого Кінесія!»
Кінесій
Кликни ж її.
Лісістрата
Отож-бо! Що ж даси мені?
Кінесій
Клянуся Зевсом, все, чого б воліла ти.
Одно ось маю, — те, що маю, й дам тобі.