Отам? Це астрономія.
Стрепсіад
А це, отут?
Учень
Це геометрія.
Стрепсіад
А нащо вам вона?
Учень
Так землю ж мірять.
Стрепсіад
Жеребком наділену?
Учень
Та ні, всю землю взагалі.
Стрепсіад
Цікава річ!
Воно корисна й для народу вигадка.
Учень
А це ось — карта світу. Бачиш, ось
Афіни.
Стрепсіад
Що ти кажеш? Ні, не вірю я:
Присяжних тут не видно засідателів.
Учень
Та ні бо, це ж і справді наша Аттика.
Стрепсіад
210 То є десь і Кікінна тут, село моє?
Учень
Он долі там. А це — Евбея. Бачиш, он
Яка велика й як далеко тягнеться.
Стрепсіад
Авжеж. Це ми з Періклом розтягли її.
А де ж тут Лакедемон?
Учень
Де він? Ось він де.
Стрепсіад
До нас так близько? Конче постарайтеся
Від нас його десь далі пересунути.
Учень
Ніяк не можна.
Стрепсіад
Свідок Зевс, поплатитесь!
(Помічає Сократа у висячому кошику).
А хто це там у кошику гойдається?
Учень
Він сам.
Стрепсіад
Хто сам?
Учень
Сократ.
Стрепсіад
Привіт Сократові.
(До учня).
220 Гукни-но, хлопче, трохи голосніш йому.
Учень
Гукай вже сам його, мені-бо ніколи.
Стрепсіад
Сократе!
Сократоньку!
Сократ
Чого, недовгоденку мій?
Стрепсіад
Скажи мені спочатку, що ти робиш там?
Сократ
В повітря лину і про сонце думаю.
Стрепсіад
Ти й про богів міркуєш там у кошику?
Хіба з землі не краще?
Сократ
(поважно й урочисто)
Не здолає ум
Збагнути речі понадземні правильно,
Не знявшись вгору витонченим розумом,
230 В таке ж тонке повітря не полинувши,
З низин угору дивлячись, нічого я
Не бачив би. Землі бо сила спраглої
До себе вільгу думання притягує.
Те саме відбувається й з квасолею.
Стрепсіад
Невже?
То думка тягне вільгу і квасолю теж?
Зійди ж тепер до мене, мій Сократоньку,
Навчи того, для чого я прийшов сюди.
Сократ
Чого ж прийшов ти?
Стрепсіад
Вчитись красномовності.
240 Через борги з відсотками нестерпними
Я пропадаю, гину, весь описаний.
Сократ
Ти ж як в борги так необачно вплутався?
Стрепсіад
Ох, їсть мене зараза кінська поїдом.
Отож такої мови научи мене,
Щоб не платити лихварям. А я тобі
Віддячу щедро, от богами свідчуся.
Сократ
Яких богів ти мислиш? Тут боги твої
Й гроша не варті.
Стрепсіад
Як же присягатися?
Чи не грошем залізним, як у Візантії?
Сократ
250 Чи хочеш справжню божественну істину
Ти знати?
Стрепсіад
Хочу, свідок Зевс, якщо він є.
Сократ
Бажаєш ти розмову мати з хмарами,
Що за богів у нас?
Стрепсіад
Ще й як бажав би я!
Сократ
Ну, то сідай же на священне ложе це.
Стрепсіад
(сідає)
Сідаю.
Сократ
А тепер візьми вінок оцей.
Стрепсіад
Вінок? Ой-ой, Сократе! То ви хочете,
Як Адаманта, в жертву принести мене?
Сократ
Та ні. Ми всім, кого ми втаємничуєм,
Так робимо.
Стрепсіад
А що я з того матиму?
Сократ
260 В розмові тертим, як мука, розсипчастим
Ти станеш. Не тремти лиш.
(Посипає Стрепсіада борошном).
Стрепсіад
Зевс! Чи правда ж це?
Обсипаний, я стану й сам, мов борошно.
Сократ
Заспокойся, старий чоловіче, й помовч
та послухай молитви побожно.
(Молиться).