То, набухши дощем, мимоволі вони прогинаються й долі звисають
І, одна на одну набігаючи, враз вибухають і лунко гуркочуть.
Стрепсіад
Ну, а хто ж їх одна на одну, чи не Зевс, громовиць володар, насуває?
Сократ
380 Зовсім ні, тільки Вихор.
Стрепсіад
Лиш Вихор? А я й не чував ще, признатись, ніколи,
Що немає вже Зевса, і Вихор тепер замість нього над світом царює.
Але все ж ти нічого мені не сказав про грозу й громове гуркотіння.
Сократ
Ти ж не слухав. Як хмари набухнуть дощем і почнуть набігати взаємно,
То, як я вже сказав, гуркотять і гримлять від великого згущення й тиску.
Стрепсіад
Та невже хтось повірить цьому?
Сократ
Отже, все на самому тобі поясню я.
Як щерби наїсися донесхочу ти, погулявши на Панафінеях,
То у тебе хіба не бурчить в животі, не гуркоче від тісняви в шлунку?
Стрепсіад
Аполлон мені свідок, страшенно бурчить у кишках від щерби отієї,
І гуркоче, немовби справжнісінький грім, булькотить і клекоче страшенно.
390 Напочатку, щоправда, легенько — бур-бур, а тоді й голосніше — бурр-бурр-бурр,
А коли вже до вітру біжу, то як грім з тої хмари гуркоче — буррр-буррр-буррр!
Сократ
Ну, от бач, коли пузом нікчемним своїм стільки гуркоту сам ти вчиняєш,
То з яким же могуттям повітря гримить у безкраїх просторах небесних.
Стрепсіад
Тим-то й схожі такі між собою слова — гуркотати чи пузом бурчати
А сліпучо-яскравий вогонь блискавиць — поясни, відкіля він береться
Як улучить в людину — вбиває на смерть, а живою лишивши — обсмалить.
Не інакше, як мече перунами Зевс на отих, що клянуться облудно.
Сократ
Ну, і дурень ти, справді. Увесь аж протух в забобонах часів допотопних!
Як карає цим клятвопорушників він, то чому не згорів ще ні Сімон,
400 ні Феор з Клеонімом? Хто ж більше за них присягався та клявся облудно!
Але ж ні, він у храми влучає свої, або в Суній, нагір'я афінське,
Або в дуб велетенський. Чого воно так? Адже клятви дуби не ламають?
Стрепсіад
Вже й не знаю. Та видно, що правда твоя. Але звідки ж оті блискавиці?
Сократ
Коли вітер сухий аж до хмар залетить і упреться у них мимоволі,
То зсередини їх надимає, як міх, а потому, під натиском сили,
Розрива їх і далі шалено летить, і від того бурхливого руху
Та від гомону й шуму, від тиску й тертя сам від себе займається раптом.
Стрепсіад
Свідок Зевс, і зі мною недавно було таке саме у свято Діасій.
Раз я смажити шлунок почав для сім'ї, та забувся його проколоти.
410 Ну, а він як надметься увесь на вогні та зненацька як лусне на мене,
Гак відразу всі очі мені й заліпив і геть-чисто попік все обличчя.
Провідця хору Хмар
Щонайвищої мудрості ти через нас побажав досягти, чоловіче!
О, яким ти щасливим і славним тоді між афінян і еллінів станеш,
Якщо ти пам'ятливий, ретельний в труді, коли розум допитливий в тебе,
Як ще втоми ніколи не знатимеш ти, чи стояти, чи йти доведеться,
Не тремтітимеш, хоч би і холод терпів, не проситимеш їсти й голодний,
Від вина, та гімнасій, та інших дурниць ухилятись повздержливо будеш
І найкращим вважатимеш тільки одне, як і личить порядній людині,
Всіх долати на зборах, нарадах, в судах, вміти скрізь язиком воювати.
Стрепсіад
420 Щодо вміння терпіти, твердої душі, та безсонних думок серед ночі,
Та покут постових на порожній живіт, та обідів з одної цибулі,
То, будь певен, заради мети, на собі я дозволю й залізо кувати.
Сократ
І не будеш ти інших богів шанувать, окрім тих, кого ми визнаємо, —
Всеосяжного Хаоса, Хмар, Язика — оцієї священної трійці?
Стрепсіад
Ані словом до інших тепер не озвусь, хоч би й стрінув їх я коли-небудь,
Ні приносить їм жертв, ні вина проливать, ні курить фіміаму не буду.
Провідця хору Хмар
Говори сміливіше, чого ти хотів, — той відмови од нас не почує,
Хто вславляє й шанує з побожністю нас і бажає мислителем стати.
Стрепсіад
О могутні владичиці! Треба мені, з ласки вашої, зовсім малого!
430 Щоб на стадій хоч зо сто попереду я за всіх еллінів став у розмовах.