Ти в гаях Академії, в тиші олив плодовитих гулятимеш скромно
Із розумним ровесником, в світлих вінках з очеретяних білих листочків.
Аромати дзвіночків вчуватимеш там і тополі сріблястої шелест,
На дозвіллі радіючи в час весняний, коли ясен з платаном шепоче.
1010 Як моїх ти послухаєш добрих порад
І всією душею пристанеш на них, будеш завжди міцний,
Будуть груди могутні, обличчя ясне,
Плечі сильні, кремезні, короткий язик,
Зад великий, гладкий і малий передок,
А волієш на звичай новий перейти —
Буде завжди у тебе обличчя бліде,
Плечі немічні, згорблені, груди вузькі,
Довжелезний язик, зад маленький, худий,
Передок завеликий і слів — без кінця, і привчиш ти себе
1020 Все погане, ганебне вважать за добро,
А добро — за ніщо.
На додаток до всього погрязнеш увесь
В Антімахове блудне паскудство.
Друга половина хору
О, золотих мудрості веж
Ти охоронче славний!
Мова твоя запашно так
Скромності квітом сяє!
Добре жилось людям колись
В давні часи щасливі!
(До Неправого).
1030 Отже, тепер треба й тобі,
Слів красномовних майстре,
Словом новим вразити нас, —
В тебе суперник сильний!
Провідця хору Хмар
Всю зброю доводів у хід повинен ти пустити,
Щоб переспорити його й не викликати сміху.
Неправий
Давно палаю серцем я, горю від нетерпіння
Всі доводи противника нещадно розтрощити.
Мене Неправим через те й прозвали між учених,
Що зважився найперший я у позовах судових
1040 Змагатися з законами й доводити противне.
Проте чи не дорожче нам від тисячі статерів —
Хоч і кривим іти шляхом, а все ж перемагати?
(До Фідіппіда).
Поглянь, як осоромлю я це хибне виховання.
Не дозволяє він тобі у теплій ванні митись.
(До Правого).
Скажи, за віщо ганиш ти купання в теплих банях?
Правий
Бо то найгірше зло — вони розслаблюють людину.
Неправий
Стривай! Тепер попався ти і не втечеш од мене,
Скажи, хто з Зевсових дітей найдужчий, найсміліший,
Хто з них, на погляд твій,
трудом найбільшим потрудився?
Правий
1050 Cлавнішого нікого я не знаю від Геракла.
Неправий
А де ж холодні бачив ти «Гераклові» купелі?
І хто мужніший був, як він?
Правий
Такі ось викрутаси
Із молоді балакунів і роблять цілоденних,
Що бані переповнюють, в палестрі ж їх не видно.
Неправий
Промови на майданах ти ганьбиш, а я їх славлю.
Коли б це щось лихе було, Гомер не змалював би
Промовцем Нестора і з ним всіх однодумців мудрих.
Тепер про красномовство. Ти вправлятися у ньому
Забороняєш юнакам, я ж, навпаки, їм раджу.
1060 ти скромності навчаєш їх. Дві помилки страшенні!
Скажи, чи бачив ти коли, щоб сильним хто чи славним
Став через скромність?
Доведи, застав мене мовчати.
Правий
Не раз я бачив.
От Пелей меча дістав за скромність
Неправий
Меча? Ну й нагорода ж це чудова бідоласі!
А от Гіпербол з ліхтарів, шахраювавши вміло,
Не меч — талантів сотню мав,
от Зевсом присягаюсь!
Правий
Здобув ще скромністю Пелей Фетіду за дружину…
Неправий
Що кинула його й втекла.
Не був він сластолюбний,
Не ласий з нею в ліжку він всі ночі ночувати.
1070 д жіНці хтивій — любо це. А ти — стара
кандиба!
(До Фідіппіда).
Бач, хлопче мій, куди веде повстримлива звичайність,
Скількох вона тебе утіх і радощів позбавить —
Ігр, хлопчиків, жінок, вина, веселощів, бенкетів.
А без усіх принад оцих навіщо й жить на світі?
Та хай вже! Перейдім тепер до нахилів природних.
От закохавсь ти, впав у гріх, звів жінку і попався.
Пропав! Бо ти неговіркий. А підеш ти зі мною —
Віддайсь природі, смійсь, танцюй, злим не вважай нічого.
Як упіймають на блуді, умій одговоритись,
1080 Що ти не винен тут нічим. Пошлися і на Зевса,
Адже коханню і жінкам не раз він піддавався.
То як же, смертному, тобі від бога дужчим бути?
Правий