Якщо без краю хвилі рік приймаючи,
Все ж море не повнішає, то як же ти
Свої зростити гроші сподіваєшся?
Чи не забрався б від мого ти дому геть?
(До слуги).
Подай стрекало!
Аміній
(до глядачів)
Будьте всі ви свідками.
Стрепсіад
Рушай, чого спинився? Но, буланчику!
Аміній
Чи не зухвала ж це наруга?
Стрепсіад
Зрушиш ти?
ізоо д то штрикну під хвіст, як орчикового!
Таки тікаєш? І не ждеш, щоб я тебе
Двигнув з твоїми кіньми і колесами!
Аміній тікає, Стрепсіад вертається до свого дому.
Перша половина хору
Оце воно — в злих звичаях залюблення!
Зарозумілий дід
Всі гроші заборговані
Загарбати збирається!
Не далі ж, як сьогодні з ним
Зла пригода скоїться,
Й доведеться мудрієві нашому
1310 Усю плутню, всі каверзи
Спокутувати тяжко.
Друга половина хору
Здається нам, дідок оцей
знайшов-таки
Те, що давно шукав:
Вже й проти правди син його
Уміє сперечатися
І мовою брехливою
Побивати кожного,
Хоч би й тричі сам неправий був,
Та скоро, скоро схоче дід,
1320 Щоб онімів синочок.
Стрепсіад
(вибігає з дому, за ним біжить Фідіппід)
Ой-ой! Ой-ой!
Сусіди, друзі, приятелі, родичі!
Рятуйте, хто як може! Тяжко б'ють мене!
Голівонько нещасна! Бідні щелепи!
Ти батька б'єш, мерзотнику?
Фідіппід
Так, батька б'ю.
Стрепсіад
(до глядачів)
Ви чули, признається сам, що б'є!
Фідіппід
Атож.
Стрепсіад
Мерзотник, харцизяка, батьковбивця ти!
Фідіппід
Полай, полай ще трохи! Невдогад тобі,
Яка для мене втіха — лайку слухати!
Стрепсіад
1330 Ах, товстозадий!
Фідіппід
Осипай трояндами!
Стрепсіад
Ти батька б'єш?
Фідіппід
Ще й доведу, клянусь тобі,
Що б'ю по праву.
Стрепсіад
Он як, мерзосвітнику!
Та хто ж дав право бити батька рідного?
Фідіппід
Ось доведу — й переконаю враз тебе.
Стрепсіад
Ти доведеш?
Фідіппід
О, дуже просто й легко це.
Котрою скажеш сперечатись мовою?
Стрепсіад
Котрою ж це?
Фідіппід
Кривою чи правдивою?
Стрепсіад
Зевс бачить, дурню, не на те я вчив тебе
В судах змагатись, щоб тепер ти каверзно
1340 Мені доводив, ніби справедливо це
Й похвально — сину бити батька рідного.
Фідіппід
Усе це так я маю довести тобі,
Щоб ти не міг, почувши, й суперечити.
Стрепсіад
Що ж, слів твоїх готовий я послухати.
Перша половина хору
Подумай, старче, як цього противника
Тобі подолати.
В собі не мавши певності, не був би він
Такий безсоромний.
У нього, видно, є підстави, — надто в нім
1350 Буяє зухвалість.
Провідця хору Хмар
Та ви громаді розкажіть, чому і як між вами
Розпочалася сварка ця, — зробіть це неодмінно.
Стрепсіад
Як і чому розпочали ми лаятися вперше,
Я вам скажу. Після обіду, — певно, й вам відомо,
Взять ліру я його прошу і трохи поспівати
Із Сімонідових пісень, — як «барана» обстригли.
А він відмовив, що дурний це звичай — за чарками
Співать під ліру, мов жінки, що ячні крупи мелють.
Фідіппід
Хіба ж не мусив я тебе побить, ще й потоптати?
1360 Cпівати загадав мені й частуєш, мов цикаду!
Стрепсіад
Отак же само, як тепер, і дома говорив він.
Ще й Симоніда узивав поетом препоганим.
Хоч через силу, а себе я стримував спочатку,
А далі попросив його узяти віття мирта
Й Есхіла почитать мені. А він говорить прямо:
«Так, я Есхіла визнаю серед поетів першим —
В балаканині гомінкій, в нескладнім велемовстві».