Обіпрись на них
Що сили є! Я зараз підсоблю тобі!
Ключа пильнуй лиш, поглядай на засувку,
Щоб він борідку згризти не наважився.
Філоклеон
(за дверима)
Гей, що ви, що ви! Відпустіть, мерзотники!
Невже не буде Драконтід засуджений?
Бделіклеон
Тобі журба велика?
Філоклеон
В Дельфах Аполлон
Прорік мені, що я на тріску висохну,
160 Коли який підсудний в мене вискочить.
Бделіклеон
О Фебе-рятівниче! Ну й провіщення!
Філоклеон
Отож пусти, благаю, не губи мене!
Бделіклеон
Клянуся Посейдоном, не пущу тебе!
Філоклеон
То я зубами прогризу тенета ці!
Бделіклеон
А де ті зуби в тебе?
Філоклеон
Ой, біда, біда!
Ну як тебе вмертвити? Гей, меча сюди,
Меча або судейський черепок несіть!
Бделіклеон
Цей чоловік намислив страховинне щось!
Філоклеон
(з вікна)
Богами свідчусь, зовсім ні. Я хтів би лиш
170 Осла продати й упряж: молодик якраз
Настав тепер на небі.
Бделіклеон
Ну а я хіба
Не можу сам продати?
Філоклеон
Та не так, як я!
Бделіклеон
Клянуся Зевсом, краще!
Філоклеон
Ну, виводь осла!
(Зникає).
Сосій
Який надумав привід, як прикинувся,
Щоб тільки вийти з дому!
Бделіклеон
Марно трудиться:
Я розгадав відразу хитрий намисел.
Ану, піди-но сам тварину виведи,
Щоб він мені за двері ані виткнувся.
Ксантій іде і виводить осла.
Чого сумуєш, осле? Що на торг ідеш?
180 Ану жвавіше! Стогнеш? Може, й ти несеш
Якогось Одіссея?
Ксантій
А несе-таки,
Клянуся Зевсом! Ось він, ось, під черевом!
Бделіклеон
А дай, погляну! Де він тут? Оцей, либонь?
Витягають Філоклеона з-під осла.
А хто ти, чоловіче?
Філоклеон
Бачить Зевс, «Ніхто»!
Бделіклеон
Ніхто? Звідкіль?
Філоклеон
З Ітаки, син Утікача.
Бделіклеон
То знай, Ніхто, ніщо тебе не визволить.
(До Ксантія).
Тягни його хутенько! Ти куди заліз,
Хитруне підлий! Як же там, під черевом,
Ти на малого віслюка скидаєшся!
Філоклеон
190 Добром пускайте, бо судитись будемо!
Бделіклеон
За віщо нам судитись?
Філоклеон
За ослячу тінь.
Бделіклеон
Недобрий ти, лукавий, безрозсудливий!
Філоклеон
Недобрий? Я? Нічого ти не відаєш!
Ні, я смачний. Побачиш сам, як спробуєш
Порібрини старого засідателя!
Бделіклеон
Ну, ну, махай додому ти з ослом своїм!
Філоклеон
Клеоне! Друзі судді! Поможіть мені!
Його впихають назад у двері.
Бделіклеон
Тепер собі викрикуй: двері замкнені.
(До Ксантія).
Ану завалюй двері тими брилами
200 І знову добре зачини на засувку,
Підстав ще ту колоду й прикоти сюди
Кругляк великий!
Ксантій
Слухаю.
Філоклеон вилазить ізсередини будинку на дах.
Нещасний я!
Це ж відкіля на мене глина сиплеться?
Бделіклеон
Десь, певно, миша ненароком скинула.
Ксантій
Яка там миша! То судця покрівельний,
Вгорі з-під черепиці, бачиш, висунувсь!
Бделіклеон
Біда! Тим разом горобцем зробився він!
От-от спурхне! Стривай-но! Сітка, сітка де?
А киш! А киш! О Зевсе, та вже краще б я
210 Cтеріг Скіону, аніж батька рідного!
Філоклеона знову заганяють у дім.
Ксантій
Тепер його ми добре наполохали;
Уже ніяк він нишком не втече від нас, —
То, може, нам здрімнути капелиночку?
Бделіклеон
Дурний же ти! Тут зараз ціла кишнява
Збереться судців — будуть батька кликати.
Ксантій
Та де, ще рано! Ледве зазорілося.
Бделіклеон
Вони сьогодні через щось загаялись.