Тій черепасі, що в твердому панцирі.
Філоклеон
430 Нуте, судді, люті оси, дорогі товариші!
Нападайте ж бо! Ви спритно постромляйтесь
їм у зад,
Ви ж їх жальте прямо в очі, тніть
у пальці ворогів!
Бделіклеон
(хапаючи старого)
Хай біжать сюди Масінтій, Фріг, Мідас!
Мерщій, мерщій!
Заберіть його й дивіться, щоб ніхто
не відібрав,
Як не хочете сидіти у кайданах без їди!
Чув я часто й добре знаю, як тріщить
горющий лист.
Корифей
(до Бдвліклеона)
Гей, пусти його, бо наскрізь протнемо тебе жалом!
Філоклеон
(захищаючись від рабів)
О Кекропе, наш герою, Драконтіде, змію злий!
Не віддай мене, благаю, на поталу варварам,
440 Що, бувало, їх годую стусанами досхочу!
Корифей
Скільки лиха, скільки горя нам несе похилий вік!
Ось господаря старого живосилом двоє слуг
Відтягають, про минуле спогадати не хотять,
Про кожухи й безрукавки, що, було, купує їм,
Про шапки, про те, що взимку їх від холоду
хистив,
Щоб не мерзли в ноги, в пальці! Та не видно
їм в очах
Ані сорому, ні згадки про взуття оте старе.
Філоклеон
(до Ксантія, який тримає його)
Не пускаєш, зла тварюко? Десь забувся, як тебе
В винограднику попав я на злодійстві, приволік
450 До оливи та гарненько, дуже добре відчухрав, —
Всім на заздрощі? Як бачу, в тебе вдячності нема!
(До обох рабів).
Ну, пустіть мене обидва, поки син мій не надбіг!
Корифей
Постривайте, незабаром нам за все заплатите,
Щоб повік ви пам'ятали, що за норов у людей
Запальних і справедливих, з лютим поглядом очей!
Починається бійка.
Бделіклеон
(прибігаючи на допомогу)
Бий їх, Ксантію, лупи їх, відганяй від дому ос!
Ксантій
Я й жену!
Бделіклеон
(до Сосія)
А ти їм диму, більше диму
підпускай!
Геть! До лиха! Неохота? Ні? То бий же їх
дрючком!
Обкури-но їх Есхіном, сином Селла, обкури!
Ксантій
460 Ну, нарешті пощастило вас погнати звідсіля!
Бделіклеон
Зевсом свідчуся, так легко не скараскався б
ти їх,
Якби всі вони наїлись тих філоклових пісень!
Хор змушений відступити.
Друга половина хору
Ну, хіба не видно бідним,
Що прокралась непомітно
В наше місто тиранія,
Коли ти — новий Аміній, ти — гультяй і пелехань,
Без ніякої підстави, без улесливих промов,
Самовладно і свавільно
Відірвав нас від законів,
470 Що народ постановив!
Бделіклеон
Чи не можна нам без бійки
Та без криків голосних
Розпочать переговори, згоди доброї дійти?
Корифей
Нам ладнати? З самовладцем,
Що ненавидить народ?
Хто твій друг? Не Брасід? Зраднику!
Носиш ти
Вовняні сорочки, бороди не стрижеш!
Бделіклеон
Зевсом свідчусь, я волів би зовсім батька
відкректись,
Ніж із напастю такою воювати день у день.
Корифей
Де та напасть? Ще до рути та селери
не дійшло, —
Як говорить тригрошева приповіданка. Тепер
Ти не маєш чим журитись! От нехай обвинувач
Згодом візьметься до тебе, знайде
спільників твоїх!
Бделіклеон
Бога ради, чи сьогодні ви облишите мене,
А чи будем до смеркання з вами скубтися отут?
Друга половина хору
До кінця! Поки є в цих руках слід життя,
Я не примирюся з тиранією!
Бделіклеон
Скрізь вам сниться тиранія, всюди змовники
для вас!
Про велику чи нікчемну річ ідеться — все одно.
490 Я принаймні півстоліття про тиранів
не чував,
А тепер солона риба в меншій славі,
як вони.
Покотилось по базарах осоружне слово це!
Прийде хто за камбалою, а плотиці не бере,
Так і знай, шо скаже злісно, хто плотицю продає:
«А поглянь-но, цей поживність вибирає,
мов тиран!»
А чи редьки хто питає, щоб заправити сардель,
Зеленярка гляне скоса та й промовить: «От який!
Захотілось редьки їсти… Тиранії, певно, ждеш?