Чи тобі Афіни мусять дань приправами нести?»
Ксантій
500 от і я: зайшов учора до повії під обід —
Осідлать її надумав — а вона як спалахне:
«Що? Ти здумав відновити владу Гіппія? Тиран!»
Бделіклеон
До сподоби їм це слово! І мені ж за те, що я
Хочу батька-бідолаху відучити від судів,
Від пораннього вставання, наклепів, намов,
гризот,
Щоб, як Моріх, безтурботно міг він жити, —
і мейі
Закидають тиранію, називають змовником!
Філоклеон
Добре роблять, так і треба! За пташине
молоко
Не віддам життя, якого позбавляєш ти мене!
510 Ні угрів мені не треба, ані скатів; а зате
Радо з'їв би я маленький, в глеку
смажений… процес!
Бделіклеон
Ну, звичайно, в тебе давня звичка ласувати цим.
Але дай мені сказати те, що хочу, помовчи,
І побачиш сам, надіюсь, як ти тяжко помилявсь.
Філоклеон
Я, судця, та помилявся?
Бделіклеон
Подивися добре: ті,
Перед ким ти гнеш коліна, роблять з тебе сміх
собі!
Раб ти, а того не знаєш!
Філоклеон
Ти про рабство не кажи!
Я країною владаю.
Бделіклеон
Не владаєш, служиш ти!
Тільки думка, що владаєш! Отже, батьку, поясни,
520 В чім прибуток твій і шана, що з Еллади
дань береш?
Філоклеон
(показуючи на хор)
Я скажу, а ці розсудять нашу спірку.
Бделіклеон
Згоден я!
Ну, пустіть тепер старого!
Філоклеон
Принесіть меча сюди!
Не здобуду перемоги, — на той меч грудьми впаду!
Бделіклеон
Ну, а що, коли їх присуд ти відхилиш, як тоді?
Філоклеон
Щоб мені богам на славу не спивати більш вина!
Перша половина хору
(до Філоклеона)
Отже, тепер, речнику наш,
Мислі нові в себе знайди,
Щоб довести виразно…
Бделіклеон
(до рабів)
Нехай хто-небудь принесе приладдя до писання.
(До хору).
530 Короткий зміст його речей
Я запишу на пам'ять.
Перша половина хору
Розважним будь, не заривайсь,
Мов молодик той! Бачиш сам, —
Спір не на жарт завзявся.
Все ми з тобою втратим,
Якщо, — рятуйте, боги! —
Візьме гору ворог наш.
Філоклеон
Ану який, цікаво, ти, коли тебе дратують?
(До хору).
Що скажете, коли мій син мене переговорить?
Перша половина хору
540 Cкажемо те, що ми, старі —
Мотлох, сміття, хто знає що!
Будуть тоді по всіх кутках
З нас глузувати діти.
Скажуть: «Гілки носити їм,
Цим судовим лушпайкам».
Корифей
Ти повинен тепер довести ворогам нашу владу,
величність і силу.
Починай же і сміливо всім покажи язика
красномовного вправність!
Філоклеон
Починаю змагання і зразу ж таки постараюся
вам показати,
Що не менша нічим і не гірша нічим наша влада
від царської влади.
550 Хто на світі так світло й блаженно живе,
хто грізніший з усіх земнородних,
Хто розкошів таких зазнає, як суддя, особливо
суддя посивілий?
Я з постелі встаю, а на мене давно біля суду
юрба дожидає,
Та все люди високого роду, значні. Ще не встигну
до них підійти я,
А мені простягають вже руку гладку, що бувала
в державній скарбниці,
І благають, згинаючи спину в дугу, розливаючи
жалісні зойки:
«Пощади мене, батечку, зглянься, прости,
може, й сам ти гріха не встерігся,
Постачаючи військові хліб на війні
або бувши на гарній посаді!»
А не знав би про мене, що в світі живу,
якби вже не судився раніше.
Бделіклеон
Запишу собі в пам'ятну книжечку те,
що сказав ти про сльози підсудних.
Філоклеон
60 От нарешті, обтяжений просьбами, в суд
я приходжу, лагідний, без гніву;
Але тих обіцянок, які надавав, і на думці
не маю сповняти.
Тільки слухаю я, як на всі голоси коло мене
заводять: «Помилуй!»
Якби знав ти, яких тільки лестощів тут