Та ось він.
Філоклеон
Ну й влетить тобі!
Бделіклеон
Ось слухайте! Лабета, пса ексонського,
Оскаржує кідафінейський пес, що він,
Кружало вкравши сиру сіцилійського,
Сам з'їв його. Батіг хай буде карою.
Філоклеон
І смерть собача, як розкриють злочин цей!
Приводять Лабета.
Бделіклеон
Перед тобою став обвинувачений.
Філоклеон
900 Негіднику! І очі ж як у злодія!
Хвостом мотає, одурити думає.
А де ж позовник? Де кідафінейський пес?
Пес
Гав, гав!
Бделіклеон
Отут він.
Філоклеон
Як Лабет справжнісінький!
Мастак горшки вилизувати й гавкати.
Бделіклеон
Сиди-но мовчки.
(До Ксантія).
Ти ж обвинувачуй вже!
Філоклеон
А я тим часом підкріплюся юшкою.
Пес Кідафінейський
Присяжні, ви мій позов проти пса того
Недавно чули. Тяжко-тяжко скривдив він
Мене і тих, що в морі «Гей-я! Гей!»
кричать,
910 Шматок великий сиру ухопив собі,
В куток забіг він та й пожер у темряві.
Філоклеон
Клянуся Зевсом, правда! От недавно ще
На мене сиром він ригнув огидливо.
Паскудний пес!
Пес Кідафінейський
Просив я — він не дав мені.
Чи ж той вам вірний буде, хто, як бачите,
Й мені, собаці, не лишив ні кришечки?
Філоклеон
Він і зі мною не хотів ділитися.
Це теплий хлопець, теплий, як ця юшечка!
Бделіклеон
Не смій лиш, батьку, наперед вирішувать!
920 Обох спочатку вислухай.
Філоклеон
Та що тобі?
Це діло очевидне, аж само кричить.
Пес Кідафінейський
Не відпускайте шельми! Між собаками
Прожер таких немає: сам з'їдає все.
Понад краями діжку обпливаючи,
З країв повідгризав він сирні шкурочки!
Філоклеон
А я й горшка не маю чим заклеїти!
Пес Кідафінейський
Хай не уникне кари він! «Два злодії
Не житимуть ніколи під кущем одним».
І щоб мені не марно нині гавкати!
930 А коли ні, то й гавкати не хочу більш!
Філоклеон
Ой, лихо, ой!
В яких його шахрайствах тут оскаржено!
Несосвітенний злодій! Правда, півнику?
Клянусь, моргнув він, — отже, теж так думає!
Хто головує? Хай подасть горщок мені!
Бделіклеон
І сам дістанеш! Треба свідків кликати.
Лабета свідки? Будьте тут! Гей, баліє,
Жаровне, миско, сиротерко, глечику!
І все начиння, що сюди запрошене!
(До Філоклеона).
940 А ти все ллєш у горщик і не сів іще?
Філоклеон
(показує на Лабета)
До вітру хутко і йому захочеться!
Бделіклеон
Та годі вже бурчати, годі гніватись!
На кого зуб у тебе? На підсудного!
(До Лабета).
Ставай, обороняйся! Ну чого мовчиш?
Філоклеон
Йому, як видно, й говорити нічого.
Бделіклеон
Ні, та, либонь, те саме з ним сподіялось,
Що з Фукідідом на суді було колись, —
Йому замкнуло мову несподівано.
Іди! Обороняти буду сам тебе.
950 О судді, це нелегко — проти наклепу
Пса боронити, але я попробую.
Він добрий пес, вовків ганяє здорово.
Філоклеон
А, де там добрий! Злодій, змовник,
от він хто!
Бделіклеон
Нема від нього поміж псами кращого!
Він міг би керувати і отарою.
Філоклеон
Яка ж із того користь, коли сир він їсть?
Бделіклеон
Яка? За тебе б'ється, стереже дверей.
Всього уміє. А коли поцупив що,
То вибач. На кіфарі він не учений.
Філоклеон
960 Та вже нехай би зовсім неписьменний був,
Щоб не складав промови оборонної.
Бделіклеон
Тепер, суддя шановний, свідків вислухай.
Встань, сиротертко, говори нам голосно!
Скажи нам ясно — ти ж бо скарбником була —
Чи ти розтерла, що на військо видане?
Розтерла, каже.
Філоклеон
Бреше, Зевсом свідчуся!
Бделіклеон
Суддя шановний! Зглянься на нещасного!
Ну що він їсть, Лабет цей! — Тільки