Без розбору всіх кусаєм, добуваючи на хліб.
Отже, є між нами й трутні;
від природи гострих жал
їм не дано, ці нероби ждуть поживності від нас
І живуть собі безжурно нашим потом і трудом.
А для нас це найприкріше, коли хто, страхополох,
Зажирає нашу плату, хоч в війні за рідний край
Ні меча не брав, ні броні, не натерши мозолів.
1120 Cловом, от що я пораджу, громадяни: відтепер
Трьох оболів не давати тим, у кого жал нема.
Філоклеон і Бделіклеон виходять з дому.
У Бделіклеона в руках дорогий плащ і нові черевики.
Філоклеон
Кожуха не покину, поки житиму.
Це ж він було в походах рятував мене,
Коли Борей могутній нападав на нас.
Бделіклеон
Як видно, сам не хочеш ти добра собі.
Філоклеон
Добра мені не буде від плаща твого.
Уже ж бо раз, об'ївшись рибок смажених,
Я вовняреві три оболи викинув.
Бделіклеон
Та ти зроби хоч спробу, ти ж віддав себе
1130 Мені в опіку, обіцяв коритися.
Філоклеон
Чого ж ти вимагаєш?
Бделіклеон
Скинь веретище
І в цей тонкий, м'якенький плащ укутайся.
Філоклеон
Ну, от! Заводься дітьми і виховуй їх!
Та він мене вдушити нині думає!
Бделіклеон
Бери, вдягайся, перестань дурне плести!
Філоклеон
Це що за лихо, ради всіх богів, скажи?
Бделіклеон
Хто називає «перський плащ», хто «кавнака».
Філоклеон
Я шкірою назвав би фіетідською!
Бделіклеон
Немає дива! Не бував у Сардах ти,
1140 Тому и не знаєш, а так знав би.
Філоклеон
Де вже там!
Не знаю, Зевсом свідчусь! Хоч, по-моєму,
Це дуже схоже на убрання Моріха.
Бделіклеон
Е, говори! Ці речі в Екбатанах тчуть.
Філоклеон
Що? В Екбатанах роблять сукна з потруху?
Бделіклеон
От вигадав! Дивак ти! Таж у варварів
Не мало грошей тратять на ті вироби,
І плащ мій вовни на талант, не менше, з'їв.
Філоклеон
То краще «вовно'щом» назовім його,
Не кавнакою.
Бделіклеон
Не балакай зайвого,
1150 Стій тихо: надягаю!
(Накидає плащ).
Філоклеон
(зриваючи з себе плащ)
Ой, біда моя!
Проклятий! Жаром так і обілляв мене.
Бделіклеон
Не вдягнеш?
Філоклеон
Ні, нізащо. Як на те пішло,
То краще просто піччю обгорніть мене!
Бделіклеон
Давай тоді я сам вже одягну тебе!
Філоклеон
Так приготуй виделку!
Бделіклеон
А навіщо ж то?
Філоклеон
Щоб, доки я не розварюся, витягти!
Бделіклеон
Тепер свої погані шкарбани скидай,
Лаконські черевики підв'яжи собі!
Філоклеон
Щоб устромив я ногу на біду собі
1160 у те, що позшивали наші недруги?
Бделіклеон
Не гайся, любий! Назувай і сміливо
Ступи в лаконську землю.
Філоклеон
Мене кривдиш ти,
Висаджуючи на ворожім березі.
Бделіклеон
Давай же другу ногу!
Філоклеон
Ні, ніяк не дам.
Там палець є — лаконців страх ненавидить!
Бделіклеон
Інакше неможливо.
Філоклеон
От біда мені!
І мерзнути на старість заборонено!
Бделіклеон
Ну, ну! Підв'язуй швидше! Як багач тепер
Ходи пихато, задом вихиляючись.
Філоклеон
1170 Отак? Поглянь на постать! Подивись як слід,
Кого з багатих я найбільш нагадую?
Бделіклеон
Чиряк, часничним пластирем обліплений!
Філоклеон
Отож воно й крутити задом хочеться.
Бделіклеон
А вмієш ти поважну мову мовити
Серед людей пристойних і освідчених?
Філоклеон
Еге ж.
Бделіклеон
А що б казав ти?
Філоклеон
Всяку всячину.