Де він? Зник навіки він!
(До флейтистки).
Сюди, мій жучку золотий! Сюди зійди!
Візьмись рукою за оцю мотузочку!
Лиш обережно, бо гнила мотузочка,
хоча тертя не завдає їй прикрості.
А правда, хитро вкрав тебе я з бенкету,
Коли гостей ти починала бавити?
За це потіш гарненько і помилуй мене!
Та де там! Не потішиш і не спробуєш,
Одуриш, покепкуєш, скільки схочеться.
1350 Ти сміх собі робила з багатьох уже.
А може, будеш добра жіночка, то я
Тебе, мою маленьку свинку, викуплю,
Як син помре, й візьму за полюбовницю.
Тепер я не хазяїн у добрі своїм.
Я молодий ще й досі під опікою.
Синок мене пильнує. Буркотливий він
І скупердяй — ділив би зерно макове.
Боїться, щоб не став я марнотратником:
У нього ж, бачите, єдиний батько я.
Виходить на сцену Бделіклеон.
360 Та от і він, здається, вже біжить до нас.
Ану, скоріше тут із смолоскипом стань,
А я вже з нього посміюся здорово,
Як він сміявся з мене до посвячення.
Бделіклеон
Ах ти, пустомолоте, ти, розпуснику!
Забаглося кохатись із хорошою…
Труною? Будеш ти за це покараний!
Філоклеон
А ти процесу захотів з підливою?
Бделіклеон
Іще й смієшся? Хто ж украв із бенкету
Флейтистку?
Філоклеон
Що? Флейтистку? Ну, а де вона?
1370 Щось мелеш ти, неначе з гробу вихопивсь.
Бделіклеон
А ось та Дарданіда, Зевсом свідчуся!
Філоклеон
Та ні, це на майдані смолоскип горить.
Бделіклеон
Це смолоскип?
Філоклеон
Ти ж бачиш — ще й тавро на нім.
Бделіклеон
А що це тут чорніє посередині?
Філоклеон
Смола стікає, під вогнем розтоплена.
Бделіклеон
А що це з цього боку: чи не зад, бува?
Філоклеон
Та ні, це просто паросток на дереві.
Бделіклеон
Що кажеш? Паросток?
(До флейтистки).
Ану, ходи сюди!
Філоклеон
Е, є, ти що намислив?
Бделіклеон
Заберу її,
1380 Бо що тобі вже з неї? Ти ж гнилий увесь,
Не здатний до нічого.
Філоклеон
Ось послухай-но!
Коли на грища їздив я в Олімпію,
Ефудіон з Аскондом бився сміливо,
Хоч був уже він літній, кулаком, однак,
Старий боєць на землю юнака звалив.
Гляди ж, попідбиваю і тобі синців!
Бделіклеон
Запам'ятав же ти свою Олімпію!
Вбігає пекарка, що торгує хлібом на вулиці.
Пекарка
(до Бделіклеона)
Богами заклинаю, поможи мені!
(Вказує на Філоклеона).
Це він, той самий, що мене понівечив,
1390 Бив смолоскипом, а в болото викинув
На десять грошей хліба і чотири ще.
Бделіклеон
Так ось що ти накоїв! Тож і суд тепер,
І клопіт будем мати. Нащо пив?
Філоклеон
Пусте!
Відвернем лихо байкою дотепною.
Побачиш сам, як легко поладнаєм ми.
Пекарка
Богинями клянуся: ти за дівчину,
Дочку Сострати й Анкіліона, Міртію,
Відповіси! Навіщо мій товар псував?
Філоклеон
Послухай, жінко. Ось я розповім тобі
1400 Цікаву байку.
Пекарка
Я не хочу й слухати!
Філоклеон
Колись Езоп вертався з учти ввечері,
І раптом сука, п'яна і настирлива,
Ну гавкати! А він їй: «Суко, слухай-но!
Коли б ти замість язика паскудного
Купила хліба, я хвалив би розум твій!»
Пекарка
Знущаєшся? За шкоду заподіяну,
Хто б ти не був, до права притягну тебе!
(Вказує на глядачів).
От Херефонт у мене свідок виклику.
Філоклеон
Та ні, послухай, може, це вподобає:
1410 Раз позмагатись з Ласом Сімонід хотів,
А Лас йому і каже: «Я начхав на те!»
Пекарка
Он як!
Філоклеон
(до глядачів)
Гей, Херефонте, саме ти б зумів
За свідка бути в цеї баби жовтої,
В Іно, що в Евріпіда сторчака летить.
Бделіклеон
А от іще хтось, бачу я, біжить сюди!
Тягти на суд, напевно; ось і свідок з ним!