Вбігають позовник і його свідок.
Позовник
Ой-ой! Тебе, старого, за образу я
В суд викликаю!
Бделіклеон
Слухай, не роби цього!
Вже краще кару заплачу я зараз же,
1420 яку ти сам присудиш, ще й подякую.
Філоклеон
Ну що ж, я згоден: так порозуміємось.
Признаюсь, що набив я й повалив тебе.
Та підійди-но! Чи на мене звіришся,
Щоб я тобі відшкодування визначив,
Та й будем друзі, чи назначиш сам ціну?
Позовник
Ні, ти зроби це: не люблю судитися.
Філоклеон
Колись із колісниці сибарит упав
Та й, падавши, пошкодив сильно голову;
Не був, як видко, у їзді досвідчений.
1430 При тому нагодився друг і так сказав:
«Хай кожен робить тільки те, в чім знається!»
Іди ж і ти до Піттала лічитися!
Бделіклеон
І тут себе не зрадив. Все однаковий!
Позовник
(до свідка)
Запам'ятай же добре, що сказав він нам.
Філоклеон
Та не біжи, послухай! Сибаритянка
Розбила глечик…
Позовник
(до свідка)
І на це за свідка будь!
Філоклеон
Отак і глечик свідків запросив собі.
Тоді вона: «Клянуся, — каже, — Корою,
Коли б ти хутче, замість свідків кликати,
1440 Купив пов'язку, — більше було б користі».
Позовник
Глузуй, знущайся, поки в суд не кликали!
(Виходить).
Бделіклеон
(до Філоклеона)
Деметрою клянуся, тут не лишишся!
Візьму, на плечі скину…
Філоклеон
Ну, та й що?
Бделіклеон
Та й що?
Та й віднесу додому, бо, як бачу я,
Не вистачить і свідків для позовників.
Філоклеон
Езопа раз дельфійці…
Бделіклеон
Я начхав на це!
Філоклеон
Обмовили, що келех, мов, у храмі взяв,
Тоді він і повів їм, як-то жук, було…
Бделіклеон
З жуками тими пропади ти пропадом!
(Бере батька на плечі й виносить).
СТРОФА VII
Перша половина хору
1450 на твіи талан заздрять усі.
Зустрів ти щастя, діду!
Минувся злиднів час, турбот,
І ти пізнав світле життя.
Тепер тебе потягне
На легкий хліб, ситий шматок.
А може, ні! Може, й не так?
Нелегко нам збутися вад,
Що в нас ввійшли з кров'ю батьків.
Проте і так часто бува,
1460 що добрий вплив інших людей
Переміняє вдачу в нас.
Друга половина хору
Тобі хвала, шана тобі
Від нас і всіх, хто мудрий.
За те, що ти — батькові друг,
За розум твій славим тебе,
Філоклеона сину!
Такі, як ти, де вони є?
Ласкава річ, чемність твоя
До тебе всіх ваблять серця.
1470 Ти добре знав, що ти робив,
Коли ставав з батьком на прю.
Одна мета в тебе була:
Щоб твій старий спокійно жив!
Ксантій
(вбігає)
О Діонісе, от діла нечувані!
В господу нашу демон прикотив якийсь!
Старий господар довго пив та й пив вино,
А опісля, зачувши флейту, так зрадів,
Що цілу ніч танцює безперестанку
Давно забуті танці, ще Феспідові,
1480 Трагіків сучасних називаючи
Сміттям і дрантям, кличе на змагання їх.
З'являється Філоклеон, украй п'яний.
Філоклеон
(співає)
«Хто це тут біля брами надвірної сів?»
Ксантій
От іде вже, іде наше лихо сюди!
Філоклеон
Відчиняйтесь, запори, спадайте, замки,
Розпочався танець!
(Танцює).
Ксантій
Розпочалися дурощі, краще скажи!
Філоклеон
(танцюючи)
У швидких поворотах звивається стан,
Роздимаючись, ніздрі шумлять, аж ревуть,
Затріщали хребці!
Ксантій
Чемериці напийсь!
Філоклеон
(танцюючи)
1490 І біснується Фрініх, мов півень який…
Ксантій
Ти зачепиш мене!
Філоклеон
(танцюючи)
До небес підкидаючи стегна!