Другий раб
А я не змовкну, поки не признаєшся,
Куди зібравсь летіти.
Трігей
А куди ж бо ще,
Як не до Зевса, в небо?
Другий раб
Гей, а то чого?
Трігей
Щоб розпитати, що задумав діяти
З усім-усім народом нашим еллінським.
Другий раб
Ну, а коли не скаже?
Трігей
Що ж, назву його
Злочинцем, що запродав персам еллінів.
Другий раб
Хіба що через труп мій, присягаюся.
Трігей
110 Мене тим не зупиниш.
Другий раб
Ой-ой-ой-ой-ой!
(До дітей Трігея).
О діти! Гляньте — батько покидає вас.
Ось нишком він у небо підіймається.
Просіть, хай завертає, бідні сироти.
Дівчинка
Батьку, мій батьку, чи дійсно правдива
Чутка, що нібито, нас позабувши,
Ти під чотири вітри відлітаєш
Легко до воронів, наче пір'їна?
Батьку, скажи, чи це правда,
Якщо нас хоч трішечки любиш.
Трігей
120 Так-таки так, мої донечки.
Жаль вас, одначе, сердешних.
Просите хліба не раз ви так жалісно:
батеньку, батьку!
В мене ж — нема ні гроша за душею,
ніде ані крихти.
Хай-но звершу я це діло, — вернуся,
й тоді вже від мене
Добра хлібина вам буде й гарненький
плескач на закуску.
Дівчинка
На чому ж ти в дорогу вибираєшся?
Не корабель же небом повезе тебе.
Трігей
Конем крилатим — не судном летітиму.
Дівчинка
Чи при умі ти, батьку? До богів отак,
Жука запрігши, думаєш добратися?
Трігей
130 В байках Езопа, доню, ясно сказано,
Що жук один з крилатих долетів туди.
Дівчинка
Оте гидке створіння? Що ти, батеньку? —
Та й до богів долине? Щось не віриться.
Трігей
Хіба ж не він, з орлами ворогуючи,
Добувсь до них, розкидав їх гніздо колись?
Дівчинка
А може б, на Пегасі краще рушити:
Постанеш перед Зевсом ще трагічніше.
Трігей
Дурна! Тоді подвійно запасатися
Харчами треба. Ну, а жук з'їдатиме
Те все, чим я живлюся й перетравлюю.
Дівчинка
140 Дну; шубовсне в море жук твій, що тоді?
З води, крилатий, знову як він випірне?
Трігей
Стерном я вже запасся передбачливо.
Тоді човном наксоським жук служитиме.
Дівчинка
В яку ж то гавань ти скеруєш човен свій?
Трігей
В Пірей, у гавань Жукову я мчатиму.
Дівчинка
Гляди лиш там, — схитнувшись, сторчака не дай,
А то, звихнувши ногу, станеш образом
Для Евріпіда у новій трагедії.
Трігей
Мені вже тим журитись! До побачення!
150 Але випорожнятись ні вітрів пускать
Три дні не смійте, поки я трудитимусь
На ваше благо, бо як те зачує він, —
Шугне стрілою, скине миттю вершника.
(Трігей піднімається вгору на жукові).
Гей же з богом, Пегасе, в дорогу рушай!
Золотою вуздечкою в небі дзвени,
Наставляй своє вухо, загострюй свій зір.
Та ти що? Не дурій! Куди носа звернув?
Чи не свіжим послідом війнуло з землі? —
Не зважай, усе вище та вище лети.
160 Простирай, розминай свої крила прудкі.
Навпростець мене мчи до небесних осель.
Лиш, гляди, не вишукуй усяких гидот
І забудь на цей час про щоденний свій харч.
(Дивиться на землю).
Гей, а хто там присів у Піреї в кутку,
Біля дому повій спорожняти живіт?
Ти погубиш мене. Закопай хоч той скарб
І землею обсип, і як слід притопчи.
А тоді чебрецем ще той горбик засій,
І олію розлий запашну, бо якщо
170 Упаду я з жука, то хіоський народ
П'ять талантів заплатить по смерті моїй.
А в усьому твій зад буде винний.
Жук швидко піднімається вгору.
Ух, страшно стало! Це вже непереливки!
Гей ти, біля машини! Не старайся так,
Бо в животі неначе похолонуло.
Якщо не схаменешся — накормлю жука!
Жук підлітає до «Олімпу».
Здається, до безсмертних наближаємось.
Авжеж, ось бачу я палати Зевсові.
Хто воротар у Зевса? Відчиняй мені.