З дому виходить Трігєй зі слугами.
Трігей
Ого, о-о!
Ото гостей весільних понасходилось!
(До раба).
Зітри столи султаном. Хоч для того він
Тепер нам знадобиться. І неси мерщій
Всього побільше — пряників, і печива,
Дроздів, і заячини, і калачиків.
На весілля приходять коваль і гончар.
Коваль
А де Трігей?
Трігей
Ось тут я. Смажу рябчиків.
Коваль
О милий друже! Як ти ущасливив нас,
Добившись миру! За серпа недавно ще
1200 й півшеляга ні в кого я не випросив,
Тепер — п'ять драхм за штуку я вторговую.
(Киває на гончара).
А той три драхми у селян за глек бере.
Тобі ж ми безкоштовно подаруємо
Чи глек, чи серп найкращий — вибирай собі.
Ми добре заробили і з подякою
Тобі дари весільні ці складаємо.
Трігей
Гаразд. Отут поставте біля мене все
Й до столу поспішайте. Онде бачите
Зброяр, мов хмара, суне, злий, насуплений.
Коваль і гончар виходять.
З'являються торговці зброєю.
Зброяр
1210 Це ти, Трігею, зруйнував ущент мене!
Трігей
Ти що, небоже, очманів од панцирів?
Зброяр
І ремесла, й прожитку ми позбавлені —
І я, і списник — через тебе, клятого.
Трігей
По чому пара китиць?
Зброяр
Ну, а сам за них
Ти скільки дав би?
Трігей
Скільки? Щось і соромно,
Але робота добра… Так і буде вже —
Три мірки смокв одсиплю — дай дві китиці,
Бо й так не маю дома добрих віників.
Зброяр
Ну що ж, іди по смокви. Краще все-таки
1220 Що-небудь, ніж нічого. Я погоджуюсь.
Трігей
(пильніше оглядає султани)
Ану вшивайся з ними! Геть, негіднику!
Та з них волосся лізе! За непотріб цей
Я ні одної смокви не віддам тобі.
Зброяр
А ось мій панцир бездоганно кований.
Що з ним робити? Десять мін він коштує.
Трігей
На панцирі вже збитків ти не матимеш.
Ану, подай. Не стану й торгуватися.
Нічний горщок добрячий з нього зладжу я.
Зброяр
Не смій із мого краму насміхатися!
Трігей
1230 Підставлю три цеглини — будеш заздрити.
Зброяр
А як же підітрешся, дурню? Думав ти?
Трігей
Ось так просуну руки через отвори.
Зброяр
Обидві?
Трігeй
Звісно. Щоби не пійматися,
Як отвір корабельний затикатиму.
Зброяр
І так стомінний панцир осквернятимеш?
Трігeй
А як же? Зад мій, бовдуре, по-твоєму,
І сотні мін не вартий? Помиляєшся.
Зброяр
То йди по гроші.
Трігей
(сідаючи на панцир)
Почекай… А хай тобі!
Ну й прищемило зад мій! Не куплю тепер.
Зброяр
1240 А як сурму цю збути? Я ж купив її
За шість десятків драхм на свою голову!
Трігей
(оглядаючи сурму)
Свинцю налий у лійку, потім паличку
Приправ до неї зверху — от і матимеш
Готовий коттаб.
Зброяр
Ти і далі жартами
Мене збуваєш.
Трігей
Або ще пораджу я:
Раніш, як ми казали, ти свинцю залий,
Потому — шальки прив'яжи шнурочками.
Тоді вже сміло можеш на вазі такій
Своїй прислузі смокви в полі важити.
Зброяр
1250 Злощасна доле! Ох, яка руйнація!
Колись на ці шоломи видав міну я.
Тепер морока з ними: хто відкупить їх?
Трігей
В Єгипті, може, хтось блювотні засоби
У них мішав би. Ось туди й подайтеся.
Зброяр
Біда, шоломоробе! Ще й яка біда!
Трігей
Для тебе — так. Для нього ж — тільки півбіди.
Зброяр
Кому ж потрібний нині той шолом його?
Трігей
А хай доробить вуха. На товар такий
Тепер великий попит — не застоїться.
Зброяр
1260 Гей, списнику, ходімо!
Трігей
Почекай-но ти!
Ось ті списи у нього я куплю-таки.
Списник