А що даси?
Трігей
За сотню цілу драхму дам,
Лиш розпиляй їх навпіл на кілки мені.
Зброяр
Ходім, небоже! Бачу, нас на глум беруть.
З дому виходять два хлопчики.
Трігей
А ось гостей синочки з дому вибігли.
Паркан поллють і, певно, повторятимуть
Пісні, з якими нині кожен виступить.
Гей, ти, малий, признайся, чим потішиш нас?
Підходь, не бійся. Спершу я послухаю.
Перший хлопець
(співає)
1270 «Пісню про воїнів збройних послухайте…»
Трігей
Стій, зупинися!
«Воїни збройні» — сказав ти? І то,
коли мир вже панує?
Слухай, ти що, очманів? Тобі клепки
бракує, шмаркачу?
Перший хлопець
(продовжує)
«Лиш підійшли вони близько і перші ряди
їх зітнулись,
Тут же і бій розпочався, опуклі щити задзвеніли».
Трігей
Що за щити? Ти не смій мені більше
про них заїкнутись!
Перший хлопець
«Потім почулися зойки мужів і крик переможний».
Трігей
«Зойки?» Клянусь Діонісом, ти зойкнеш і сам,
якщо й далі
Будеш про зойки мужів і щити гостроверхі
співати!
Перший хлопець
Ну, а про що заспівати? Скажи, що душі
твоїй миле?
Трігей
1280 Хоч би таке: «А тоді вони м'ясо биків
розділили».
Можеш і те: «До обіду їм подано страви
розкішні».
Перший хлопець
«М'ясо биків розділили тоді і змилених коней
Повипрягали. Війною вони наситились досхочу».
Трігей
Добре зробили: «До їжі взялись, наситившись
війною».
Ось і співай лиш про те, як вони все пили
й наїдались.
Перший хлопець
«Добре поївши й попивши…»
Трігей
Пісень заспівали, напевно?
Перший хлопець
«Рушили знов на твердині завзято
з пронизливим криком».
Трігей
Пропадь, плюгавий хлопче, з тими війнами!
Одне й те саме плещеш. Чий же будеш ти?
Перший хлопець
1290 Хто, я?
Трігей
Та ти ж, а хто ще?
Перший хлопець
Я син Ламаха.
Трігей
Ось воно що!
Як же я зразу в тобі не впізнав горезвісної вдачі
Страхо-ламахо-ломако-шоломно-проломного роду!
Іди собі! Підспівуй в ногу списникам!
А де син Клеоніма? Заспівай-но щось.
Для проби. Хоч і знаю, що про війни ти, —
Якщо пішов у тата, — не співатимеш.
Другий хлопець
(співає)
«Гордо саієць якийсь приміряє мій щит
бездоганний,
В битві мені довелось кинуть його у кущі».
Трігей
1300 Хлопче, скажи-но мені, ти, бува,
не про батька співаєш?
Другий хлопець
(продовжує)
«Душу зате врятував я…»
Трігей
Навіки свій рід осоромив.
Заходьмо в хату. Далебі, ця пісенька
Про щит тобі назавжди в пам'ять врізалась.
Ти щодо цього, бачу, — батько вилитий.
Трігей
(до хору)
А вас, що сіли за столи, нехай одне турбує:
Жувати, хрумати усе на совість, не на жарти.
Ану, скоріш пускайте в рух
Обидві щелепи, ану! На те й у вашім роті
1310 Біліють зуби-гостряки, щоб ними гризти, м'яти.
Корифей
Довір уже цю справу нам. Спасибі за пораду.
Ану, хто голоду зазнав, — на заячину кинься!;
Не кожен день таке бува,
Щоб під ногами пироги отак собі валялись.
Тож уминайте, дорогі, щоб потім не жаліти!
Трігей
Друзі, тепер нам замовкнути треба: пора
наречену виводити з дому;
І смолоскипи весільні нести, закликати
усіх і гуртом веселитись.
Потім на поле ми вийдемо всі зі знаряддям
селянським своїм, та спочатку,
Гей, потанцюймо на славу, попиймо,
Гіпербола геть у три шиї прогнавши!
(Танцюють.)
1320 Помолімся ж усі, нехай з ласки богів
Розквітає Еллада у щасті й добрі,
Хай добірний ячмінь заколоситься в нас,
Хай не бракне вина, хай нам смокви дають
Соковиті плоди.
Нехай славних дітей нам народять жінки,