Хай усе те добро, що з війною пішло,
Нам повернеться знов, але більше стократ.
Хай ніколи вже меч не заблисне!
З дому рушає весільний похід з нареченою Достачею.
Трігей зустрічає її.
Трігей
Майнемо на поле, жінко!
1330 Отам уже ми поспимо
Уволю з тобою!
Гімен-Гіменей, о!
(Обнімає Достачу).
Корифей
Досяг справедливо ти
Блаженства найвищого.
Хор
Гімен-Гіменей, о!
Гімен-Гіменей, о!
Трігей
Що зробимо з нею?
Хор
Що зробимо з нею?
Трігей
Наситимось нею!
Хор
1340 Наситимось нею!
Корифей
Ану жениха беріть
На плечі — і кроком руш!
До виходу, друзі!
Хор
Гімен-Гіменей, о!
Гімен-Гіменей, о!
Трігей
Щасливо живіть собі,
Не знайте турбот війни,
А смокви зривайте!
Хор
Гімен-Гіменей, о!
1350 Гімен-Гіменей, о!
Корифей
Добрячий сучок його,
М'яка її смоква!
Трігей
То їжте ви, їжте всі,
Вином напивайтеся!
Хор
Гімен-Гіменей, о!
Гімен-Гіменей, о!
Трігей
(до глядачів)
Ну щастя-здоров'я вам!
А хто хоче ласощів —
До нас прилучайся!
Весільний похід покидає сцену.
ЛІСІСТРАТА
ДІЙОВІ ОСОБИ
Лісістрата, Калоніка, Мірріна — афінянки.
Лампіто, спартанка.
Хор стариків.
Стрімодор, Дракет, Філург — їх провідці.
Хор жінок.
Стратілліда, їх провідця.
Афінський радник.
Кілька жінок.
Кінесій, чоловік Мірріни.
Слуга і дитина Кінесія.
Спартанський вісник.
Спартанські й афінські посли.
Скіфи, вартові.
Афіняни.
Дія відбувається перед афінським Акрополем у дні Пелопоннеської війни.
Сцена являє собою афінський Акрополь.
На площадку перед ним виходить Лісістрата.
Лісістрата
Коли на Коліаду й Вакханалії
А чи на свято Пана їх покликати, —
Не розминутися тоді з тимпанами.
А нині жінки ще немає жодної,
Окрім сусідки, що надходить першою.
Входить Калоніка, стара афінянка.
Вітаю Калоніку!
Калоніка
Й Лісістрату теж.
Що трапилось? Чого ти, дочко, хмуришся?
Тобі не личить брови гнути луками.
Лісістрата
Що ж, Калоніко, як палаю серцем я,
10 Жіночим нашим горем все печалюся, —
Вважають-бо занадто нас лукавими
Чоловіки.
Калоніка
Так, далебі, і є воно.
Лісістрата
Коли ж сюди зібратись їм наказано,
Щоб про важливі справи нам порадитись,
То сплять і не приходять.
Калоніка
Прийдуть, подруго!
Адже нелегко з дому жінці вибратись.
Одна — ще чоловіком заклопотана,
Гукає та рабиню, та — з дитиною
Не впоралась, а та — з пранням чи сніданням.
Лісістрата
20 Але ж і інші, важливіші є у них
Турботи.
Калоніка
Що ж це, Лісістрато, любонько?
Для чого нині нас, жінок, скликаєш ти?
Яка там справа?
Лісістрата
Та велика.
Калоніка
Й груба теж?
Лісістрата
Зевс свідок, груба!
Калоніка
Як же не зібратись нам!
Лісістрата
Не в тому річ. А то б швиденько збіглися!
Та незвичайну справу я замислила,
Без сну всі ночі я над нею думала.
Калоніка
І річ тонку напевне ти надумала?
Лісістрата
Таку тонку, що для Еллади цілої
30 Єдиний порятунок у жінках лише.
Калоніка
В жінках? Не так багато вже й бракує нам!
Лісістрата
Від нас залежить доля міста нашого,
А ні — пропасти всім пелопоннесянам!
Калоніка
Оце найкраще, далебі! Пропасти всім!
Лісістрата
І беотійці мають всі загинути.