Мірріна
Та от у Фракії уже п'ять місяців
Євкрата стереже мій бідолашний муж!
Калоніка
А мій — вже вісім місяців у Пілосі!
Лампіто
А мій — з свого загону тільки вирветься,
І знов — за щит свій, гей би й не було його!
Лісістрата
Коханці й ті, мов іскри з димом, зникли всі.
Відколи нас мілетці підло зрадили,
Не бачила ні разу й восьмипальця я,
110 Що шкіряною був нам допомогою.
Чи схочете, якщо я спосіб винайду
Війну скінчити?
Мірріна
Поклянусь богинями, —
Як треба, то готова хоч би й зараз я
Свої вбрання продать і геть пропити їх!
Калоніка
Авжеж, а як потрібно, то нехай мене
Розріжуть навпіл зараз, наче камбалу.
Лампіто
А я б і на Тайгетські кручі вилізла,
Щоб тільки мир хоч там могла я видіти!
Лісістрата
Ну, то скажу я, думки не ховатиму.
Отож, жінки, якщо примусить хочемо
До миру ми чоловіків, то треба нам
Утриматись…
Калоніка
Від чого?
Лісістрата
А чи зробите ж?
Мірріна
Все зробим, хоч би й вмерти довелося нам.
Лісістрата
Отож нам слід від любощів утриматись.
Чого ж це ви сахнулись? Ще й похнюпились?
Стулили губки й чолами хитаєте?
Аж мінитесь в обличчі? Ще й заплачете?
То згодні чи не згодні? Не вагайтеся!
Мірріна
Ні, я не згодна! Хай і далі йде війна!
Калоніка
130 І я, клянусь, не згодна! Хай іде війна!
Лісістрата
Ти он як? Ах ти, камбало! А щойно ти
Себе давала надвоє розрізати.
Калоніка
Порадь щось інше. І в огонь я з радістю,
Як треба, вскочу. Все, що схочеш, крім цього!
Та це ж найгірше, Лісістрато, любонько!
Лісістрата
(до Мірріни)
А ти що скажеш?
Мірріна
Теж волію вогнище.
Лісістрата
О, повний похоті жіночий роде наш!
Про нас недарма сказано в трагедії:
Не більше ми, як Посейдон з човном його.
(До Лампіто).
140 А ти, спартанко мила, як би ти одна
Була зі мною, — ми б урятували все.
Погодься ж ти хоч!
Лампіто
Далебі, нелегко нам,
Жінкам, самим на ложах залишатися.
Та хай вже так! І мир також потрібний нам!
Лісістрата
О люба! Лиш одна з усіх ти женщина!
Калоніка
Якщо ж утримаємось ми, як кажеш ти
(О, хай не буде так!), — невже настане мир
Від цього?
Лісістрата
Так, клянуся вам богинями!
Якщо, натершись пахощами пряними,
150 Ми у тоненьких сорочках сидітимем
Півголі дома, виполовши дельту всю, —
Розпаленим мужчинам ласк захочеться,
А ми утримаємось, не дамося їм, —
То знаю добре — швидко дійдуть згоди всі.
Лампіто
І Менелай, на голі перса глянувши
Єлени-кралі, мабуть, меч свій виронив.
Калоніка
А що, дурненька, як мужчини кинуть нас?
Лісістрата
Як Ферекрат сказав: бий пса побитого!
Калоніка
Усе це пустослів'я та базікання!
160 А що, як схоплять і до спальні силою
Тягтимуть?
Лісістрата
За одвірок ухопись міцніш.
Калоніка
А як почнуть ще й бити?
Лісістрата
Проти волі дай.
Яка утіха в тім, що взято силою?
А досадить всіляко можна! Певна будь —
Відчепляться! Як жінці не захочеться,
Не буде насолоди й чоловікові.
Калоніка
Якщо ви ухвалили це, то згодні й ми.
Лампіто
Своїх ми чоловіків, може, й змусимо
До миру щиросердого і чесного,
170 Але ж, про це дізнавшися, афіняни
На нас підступно не учинять нападу?
Лісістрата
Тоді самі про себе ми подбаємо.
Лампіто
Допоки є трієри в нас і золото
В Акрополі, — не буть Елладі мирною.
Лісістрата
І це також давно вже передбачено.
Сьогодні ж і Акрополь ми захопимо.
Я доручила найстарішим женщинам
В той час, як ми тут з вами домовляємось,