Лісістрата
Спиніться, годі, з трупів не знущайтеся!
Радник
Яке нещастя! Профана баталія!
Лісістрата
А що ж гадав ти? Сподівався стрінути
Рабинь покірних? Чи не знав, що лютою
Буває й жінка?
Радник
Аполлоном свідчуся —
Буває, особливо ж як під чаркою.
Провідця стариків
Багато зайвих тратиш слів, наш раднику поважний!
Навіщо з цими звірами вступати у розмови?
Хіба забув, як нам вони купелю влаштували,
490 Як раптом викупали нас в одежі і без мила?
Провідця жінок
Отож не слід, мій голубе, вам руки простягати
На ближніх! А зачепиш — сам красуйся синяками.
Волію я скромнесенько, як дівчина, сидіти, —
Нікого не покривджу я, не ворухну й билини,
Хай не чіпають лиш мене і, як осу, не дражнять.
Хор стариків
Батьку Зевс! Як здолать
Зграю цих злих потвор?
Як нам цей стерпіть глум?
Дай в біді поміч нам!
500 Для якої мети
Захопили вони цей Кранаїв уділ —
В кам'янім лоні скель
Недоступну, нерушну твердінь
І святий діви храм?
Танці.
Провідця стариків
Тож допитуй про все, та не слухайся їх
і дізнайся про всі їх безчинства.
Адже соромно буде таку нам тепер
залишити без розсліду справу.
Радник
Хочу й сам я, от Зевсом клянусь, про одно
щонайперше у них допитатись —
Нащо місто вони захопили святе
і на засуви там зачинились?
Лісістрата
А для того, щоб золото ваше здобуть
і щоб ви воювать перестали.
Радник
510 То гадаєш, воюєм за золото ми?
Лісістрата
Так, все лихо заховане в ньому.
Лиш для того, щоб міг наживатись Пісандр
і всі інші, що владу тримають,
Колотнечу весь час учиняють вони…
Задля цього нехай метушаться,
Скільки схочеться їм, тільки золота вже
їм ніколи того не вернути.
Радник
Що ж робити ви будете?
Лісістрата
От запитав!
Ми скарбами почнем керувати.
Радник
Керувати скарбами державними — ви?
Лісістрата
Що ж ти дивного в цьому вбачаєш?
А хіба дотепер не уміли жінки
вашим хатнім добром керувати?
Радник
Ні, це зовсім не те.
Лісістрата
А чому ж це не те?
Радник
Для війни нам потрібні ці кошти.
Лісістрата
В тім-то й річ, що нам зовсім не треба війни.
Радник
А інакше нам як захищатись?
Лісістрата
Ми самі захищати вас будемо.
Радник
Ви?
Лісістрата
Ми, звичайно.
Радник
Оце так нещастя!
Лісістрата
520 Хоч-не-хоч, а врятуєшся й ти!
Радник
Ой, страшне ти говориш!
Лісістрата
Не гнівайся марно.
Все одно те, що треба, ми зробим!
Радник
Клянусь вам Деметрою — вийде лиш
кривда!
Лісістрата
Ні, рятунок лише.
Радник
Ми не просим його.
Лісістрата
От тому він ще більш вам потрібний.
Радник
І чого це усі про війну і про мир
почали ви тепер турбуватись?
Лісістрата
Ми розкажемо.
Радник
Швидше кажи, щоб до сліз не дійшло.
Лісістрата
Ну, то слухай уважно.
Постарайся і волі рукам не давать.
Радник
Ой, несила, — нелегко-бо, справді.
Від обурення й гніву утримати їх.
Кал о ніка
Стережись, а то вийде ще гірше.
Радник
(до Каноніки)
Ой, на себе, старизно, накаркаєш ти!
(До Лісістрати).
Ну, розказуй же!
Лісістрата
Зараз почну я.
На початку війни нам сутужні часи
перетерпіти всім довелося.
Заважала нам скромність жіноча тоді
у діла чоловічі встрявати.
530 Навіть ремствувать нам не дозволили ви,