Провідця жінок
Та говори, нещастя не ховай від нас.
Лісістрата
Горять жінки жагою — ось вам коротко.
Провідця жінок
О Зевсе!
Лісістрата
Чого волаєш Зевса? Ах, що є, то є!
Я вже не знаю, як надалі стримувать
їх від мужчин, — тікають та ховаються.
Одну ледь відтягла я від проламини
В тім мурі, що хистить печеру Панову,
По линві інша спритно вже спускалася,
А та переметнулась; та — горобчиком
740 Перелетіть до Орсілоха зважилась, —
її за коси вчора ледь я втримала.
Щоб їм додому повернутись, приводів
Вони знаходять безліч. Ось іде одна.
Гей, ти, куди побігла?
З брами виходять кілька жінок.
Одна з жінок
Я додому йду.
Удома шерсть мілетську залишила я, —
Чи не поточить міль її?
Лісістрата
Яка там міль!
Іди назад!
Жінка
Вернуся миттю я, клянусь!
Лише на ліжку поваляю трошечки…
Лісістрата
Не поваляєш! І не підеш зовсім ти!
Жінка
750 То шерсть моя пропала?
Лісістрата
Так і треба їй.
Друга жінка
Ой лишенько, ой лихо! Льон нечесаний
Я залишила дома!
Лісістрата
От іще одна
Спішить додому — треба їй чесати льон.
Назад! Вертайсь!
Друга жінка
Клянуся Світлоносною, —
Я тільки трохи почешу й назад вернусь!
Лісістрата
Ні, не почешеш! Лиш одній почати дай, —
Тоді і кожній жінці теж захочеться.
Третя жінка
Затримай роди, породіль владичице,
Щоб я дійшла до місця відповідного.
Лісістрата
760 Ти що верзеш?
Третя жінка
От зараз я родитиму.
Лісістрата
Та не була ще вчора ти вагітною!
Третя жінка
А нині… Лісістрато, відпусти мене
Мерщій до повитухи!
Лісістрата
Ну, й речиста ти!
Це що тверде у тебе?
Третя жінка
Та хлоп'я, либонь!
Лісістрата
Не те, клянусь Кіпрідою! Неначе мідь,
Видзвонює. От зараз ми побачимо.
(Обмацує її).
Ганьба! Шолом священний ти пристроїла
Й вагітна, кажеш?
Третя жінка
Та клянусь, вагітна я!
Лісістрата
Ну, а шолом для чого?
Третя жінка
Якби трапились
770 Пологи в місті, немовля родивши, я
В шолом поклала б, як в гніздо голубонька.
Лісістрата
Ото ще вигадала! Ясно, в чому річ!
Лишайся ж тут на день родин шоломових.
Виходять ще жінки.
Четверта жінка
Не згодна більше спати я в Акрополі
З часу, як змій на варті я побачила.
П'ята жінка
А я, нещасна, від сичів загину тут,
Весь час квилять і стогнуть, — не засну ніяк.
Лісістрата
От навіжені! Годі вам дурить мене!
Вам без мужів сутужно? А вони без вас
780 не ТуЖать? о, напевно не солодкі їм
Самотні ночі! Потерпіть же, любоньки!
Часину коротеньку ще протримайтесь!
Оракул обіцяє перемогу нам,
Якщо не забунтуєм, — так віщує він.
Одна з жінок
Скажи нам, що говорить він.
Лісістрата
Та змовкніть же!
«В день, як усі ластівки позлітаються
в місце єдине
Й одудів хіть обминувши,
їх сласних обіймів уникнуть, —
Спокій од злигоднів дасть
і зробить їх вищими з нижчих
Зевс— громовержець!..»
Одна з жінок
То зверху лежать нам тепер доведеться!
Лісістрата
790 «…З дня ж, як на крилах своїх
від священного храму в незгоді
Геть ластівки розлетяться,
за найпохітливішу птицю
Поміж пірнатими скрізь
вважатимуть їх по заслузі».
Одна з жінок
Все ясно, Зевсом свідчуся!
Лісістрата
О, боги всі!
Тож не розходьмось малодушно, подруги.
Вернімося в Акрополь. Адже соромно
Нам, любоньки, пророцтва не дотримати.
Лісістрата й жінки входять в Акрополь.
Хор стариків
Хочу
Казку вам розповісти, — цю казку чув я