Выбрать главу

Амількар — один з персонажів роману М. Скюдері «Клелія, або Римська історія», ніжний і галантний коханець, протилежність «брутальному» коханцю Коклесу.

«Збірник вибраних творів». — Ідеться про збірники творів тогочасних модних поетів П. і Т. Корнелів, Шаплена, Скюдері, Бенсерада, Буаробера та інших вельможних дотепників, відвідувачів салону маркізи Рамбуйє.

Ви можете почути в кращих паризьких альковах… — За часів Мольєра в аристократичних колах існувала мода, щоб господиня приймала відвідувачів і вислуховувала новини, лежачи в ліжку.

Загадки. — Розгадування віршів-загадок було улюбленою грою в салоні маркізи Рамбуйє.

Портрети — короткі вірші, у яких давалися характеристики якимось особам.

… намагаюся передати в мадригалах всю римську історію. — Мольєр глузує із салонних поетів, які намагалися у форму мадригалів, салонних віршів любовного змісту, ввести серйозні сюжети.

… щось хроматичне… — Хроматизм — зниження або підвищення голосу на півтону. Мадлон вживає «учений» вираз, не розуміючи його значення.

… великим акторам… — тобто акторам Бургундського готелю, гру яких Мольєр висміює за її неприродність і надмірний пафос. Це був перший критичний випад драматурга проти своїх постійних ворогів.

Пердріжон — власник наймоднішого в Парижі галантерейного магазину.

… зблід на виду… — жартівливий натяк на те, що Жодле, як комічний актор, за традицією виступав з обсипаним мукою обличчям.

… командував кавалерійським полком на мальтійських галерах — іронічний натяк Мольєра на кримінальне минуле Маскаріля і Жодле. «Кавалеристами» Мольєр жартівливо називає бліх, що заїдали галерних веслярів.

Шампань, Пікар… — Більшість цих імен, традиційно вживаних у фарсах, означали або походження з якоїсь французької провінції, або рослину.

… дати натхнення нашим ногам… — салонний вираз, що означає «влаштувати танці».

Куранта… — модний у XVII ст. швидкий, темпераментний танець.

ТАРТЮФ, АБО Ж ОБЛУДНИК

Дійові особи. — Мольєр створив ім’я «Тартюф», в основу його поклавши старофранцузьке слово «truffe» — обман, облуда. Ім’я «Лояль», яким названо продажного судового пристава, по-французькому означає «законний», «чесний».

… двір царя Пето… — тобто дім, у якому панує безладдя.

Катон (Катон Старший, 234–149 рр. до н. е.) — давньоримський політичний діяч, консул, захисник старовинних традицій; відзначався особливою суворістю в питаннях моралі.

Ви помиляєтесь, я не філософ… — Інколи монолог Клеанта вважають виразом думок самого Мольєра. Насправді ж цим монологом він хотів відвести від себе підозру у вільнодумстві, обвинувачення в якому було тоді дуже небезпечним.

Арістон, Оронт, Періандр, Алсідам, Полідор, Клітандр — грецькі імена персонажів різних творів сучасників Мольєра; ці герої відзначалися добротою, справедливістю та іншими чеснотами.

… а я вже мушу йти до в’язнів… — натяк на те, що Тартюф належав до Товариства святих дарів; його члени хизувалися своєю добродійністю.

… скриньку мій нещасний друг Аргас… до рук віддав мені… — Очевидно, Аргас брав участь у Фронді, соціально-політичному угрупованні феодалів проти абсолютистської монархії (1648–1653). Після розгрому Фронди Людовіком XIV частина її учасників була змушена втекти з Франції.

ДОН ЖУАН, АБО КАМІННИЙ ГІСТЬ

Що б там не казав Арістотель… — Сміючись із псевдоученості Донжуанового слуги, Мольєр примушує його виголошувати абсурдні думки. Арістотель (384–322 рр. до н. е.) нічого не міг знати про тютюн, бо в Європу його завезли тільки в кінці XVI ст.

Епікурейський кабан. — Епікур (341–270 рр. до. н. е.) — давньогрецький філософ-матеріаліст, якого католицька церква обвинувачувала у пропаганді розбещеності.

Сарданапал — легендарний ассірійський цар, що прославився своїми оргіями і схильністю до чуттєвих насолод.

… як Олександр… — Мається на увазі Олександр Великий (356–323 рр. до н. е.), македонський цар, визначний завойовник.

Командор — одне з вищих звань у рицарських орденах.

Су — французька дрібна монета.

Медицина — одна з найбільших помилок людства. — Мольєр не вірив у середньовічну медицину, схоластичні традиції якої продовжували його сучасники-лікарі; в багатьох комедіях («Любов-цілителька», «Лікар мимоволі», «Хворий, та й годі» та ін.) він зображував їх шахраями і шарлатанами, які лише шкодили здоров’ю людей.