— Яке щастя! — зраділа Бабуня. — Таки знайшла ще одну медаль!
— Яка гарна, — прошепотіла заворожено Хропся і, обернувшись до Мумі-троля, мовила: — Це тобі! За те, що ти врятував мене від отруйного чортополоху.
Мумі-троль наче мову втратив від несподіванки. Він уклякнув на одне коліно, а Хропся повісила йому на шию зірку, що сяяла неповторним блиском.
— Шкода, що ти не можеш побачити, як вона тобі личить, — пошкодувала Хропся.
І тоді Мумі-троль простягнув їй люстерко, яке ховав за спиною.
— А це — тобі, — мовив він. — Щоб ти могла собою милуватися.
Доки обоє розглядали своє відображення, знову теленькнув дзвіночок — досередини увійшов Нюхмумрик.
— Гадаю, штанам варто трохи постаріти, — сказав він. — Вони не мають моєї форми.
— Шкода, — скрушно зітхнула бабуня. — Але новий капелюх тобі, напевно, не завадить…
Нюхмумрик сполошився й натягнув глибоко на вуха свого старого зеленого дрантюха.
— Страшенно дякую, але мені щойно спало на думку, що накопичувати надто багато власності небезпечно…
Хропусь, який увесь той час писав щось у своєму зошиті, підвівся і сповістив:
— Якщо маєш справу з кометою, найважливіше не затримуватися понад міру в крамниці, вишукуючи всякий непотріб. Чмиху! Ану допивай свій лимонад!
Чмих запопадливо перехилив цілу пляшку, лимонад потрапив йому не в те горло, почулися чудернацькі звуки і червоне питво фонтаном пирснуло на килим.
— Я виблював! — вигукнув він з докором.
— Отак у нього завжди, — пояснив Мумі-троль. — То, може, рушаймо!
— Скільки все це коштує? — поцікавився Хропусь.
Бабуня заходилася підраховувати, а доки вона рахувала, Мумі-троль раптом згадав, що у нього немає грошей.
Запитально звівши вгору одну брову, він обвів поглядом друзів і відразу збагнув, що й у їхніх кишенях гуляє вітер. Яка ганьба!
— 40 пенні за зошит і 34 пенні за лимонад, — бурмотіла Бабуня. — Зірка коштує 3 марки, а люстерко — 5, бо воно оздоблене рубінами. Разом 8 марок 74 пенні.
Усі мовчали, немов води у рот понабирали. Хропся з важким зітханням поклала на ляду дзеркальце, а Мумі-троль заходився розв’язувати вузлик на стрічці з медаллю. Чмих з жалем дивився на мокру від виблюваного лимонаду пляму на килимі. Хропусь напружено розмірковував: зошит, у якому вже зроблено записи, зріс чи впав у ціні?..
Бабуня позирала на них поверх окулярів.
— Ага, любі дітоньки, — згадала вона, — є ще старі штани, які коштують саме 8 марок, але ж Нюхмумрик від них відмовився. Отож, ми квити, і вам зовсім нічого не треба платити.
— Це правда? — здивувався Мумі-троль.
— Звичайно, правда, — підтвердила Бабуня. — Штани ж у мене залишаються…
Хропусь спробував подумки провести розрахунки, але йому не вдалося. Тому він усе записав до зошита і полічив у стовпчик:
Зошит — 40 пенні
Лимонад (виблюваний) — 34 пенні
Медаль — З марки
Люстерко (з рубінами) — 5 марок
Сума: 8 марок 74 пенні
Штани — 8 марок
8 = 8
решта: 74 пенні.
— Дійсно, — здивувався Хропусь. — Усе сходиться…
— Але ще залишається 74 пенні, — зауважив Чмих. — Вони належаться нам?
— Не будь дріб’язковим, — охолодив його Нюхмумрик. — Квити то квити…
Друзі низько вклонилися Бабуні, а Хропся присіла у глибокому реверансі. Уже на порозі вона запитала:
— Чи далеко до танцювального майданчика?
— Та ні, — відповіла Бабуня. — Два кроки… Однак танці починаються щойно зі сходом місяця.
Вони вже далеко зайшли у ліс, коли Мумі-троль зненацька зупинився:
— Дерновий дах крамнички не дуже надійний, — мовив він. — Може, візьмімо Бабуню зі собою, — заховаємо у нашій печері?
— У моїй печері, — виправив Чмих. — Я побіжу й запитаюся?
— Біжи! — погодився Нюхмумрик.
Чмих рвонув назад, тільки п’яти замиготіли, а решта сіли на узбіччі стежки зачекати на нього.
— А ти вмієш танцювати отой новий танець?.. Та ти знаєш… як він там називається? — запитала Хропся.
— Ні, не знаю, як називається, — відповів Мумі-троль. — Мені подобається вальс.
— Ми не встигнемо потанцювати, — озвався Хропусь. — Гляньте на небо…
Усі підвели голови (окрім Хропсі).
— Вона виросла, — ствердив Нюхмумрик. — Учора була завбільшки з мурашине яєчко, а нині — як апельсин. Мені навіть здається…
— А танґо умієш танцювати? — урвала Нюхмумрика Хропся. — Один крок убік і два назад…