Кілька пливунів перетинали великий басейн, гнучко повторюючи вправні рухи і не звертаючи уваги одне на одного. Один старий, дуже подібний на комаху — роздуте черево на рахітичних ніжках, — стояв поруч із трампліном, мляво роблячи кола руками.
Тренер — гладко голений, з великими обм’яклими стегнами — сидів, куняючи, на високому стільці, звідки міг бачити весь периметр, зі свистком у губах, мов гігантське дитя із соскою.
Один із працівників допхав візок Акселя до меншого басейну; укутаний у халат, він очей не відводив від того, про кого думав постійно.
Кріс у воді займався із ревматичною старою. Його руки використовували легкість, яку давало занурення у воду, виконуючи рухи, що їх важко було б виконати на суші, руки міцнішали, жести ставали вільними, м’язи і сухожилки витягувалися. Цей метод мав назву «водна гімнастика», був винайдений нещодавно, а Кріс був одним із небагатьох, хто його практикував.
Аксель дізнався про це у готелі, коли попросив знайти фахівця для щоденних вправ. У списку, запропонованому лікарем, він зауважив ім’я Кріса в рубриці «Новинка: аквамасаж!».
— Справді, — підтвердив власник готелю, — є такий хлоп! Працює вихователем на Віллі Сократа. Знаєте, є такий центр для проблемних підлітків? Ніби бувають підлітки не проблемні! Щодо Кріса, то залюбки вам його раджу! Ним усі задоволені. Призначити зустріч?
— Буду вдячний, але тільки від імені готелю, а не від мого.
Аксель хотів скористатися цією зустріччю. Якщо розкидатися своїм іменем, викриють тебе швидко; а якщо Кріс упізнає його не одразу, то Аксель зможе вповні насолодитися несподіванкою.
Аксель вивчав Кріса, користуючись його зосередженістю: він бачив і не був помічений. Кріс був утіленням шляхетності. Яке турботливе ставлення до цього динозавра із зім’ятою часом плоттю... До невідомої людини... Якби пацієнтка була його матір’ю — чи ставився б він до неї ніжніше і запопадливіше? Навряд. Схилившись над поморщеним обличчям, обіймаючи цей живий кістяк, мов закоханий танцюрист, Кріс дивився пацієнтці просто в очі, ніби підсилюючи тим самим грацію своїх рухів. Яка в нього зовнішність... У свої сорок років засмаглий Кріс, що мав у кутиках очей різкі зморшки, подібні до порізів, зберіг таку ж, як і замолоду, русяву чуприну і міг похвалитися відсутністю жиру, твердими блискучими м’язами, підтягнутим животом, широкими плечима, вузькою талією — цей торс вражав рідким і дуже вишуканим волосяним покривом, схожим на макіяж, що затіняв низ живота і підкреслював груди. Аксель дивився на нього із захватом і водночас сумом, адже не міг не порівнювати себе із ним. Найбільше він заздрив могутнім ногам під пружними сідницями; про це Аксель з часу нещасного випадку не міг навіть мріяти, адже сідниці і стегна, паралічем позбавлені руху, безсило обвисли.
— І хто в цьому винен? — із люттю пробурмотів він, помацавши правою рукою свої непорушні, мов чавунні стовпи, ноги.
Атлетична статура Кріса зробила його рішучішим: жодного співчуття!
Поки, склавшись мало не вдвоє, Аксель обдумував помсту, Кріс помітив його і торкнувся його руки.
— Ваша черга, месьє.
Аксель схвильовано підвів голову. А що, як Аксель одразу впізнає його?
— Мене звати Крісом, і я масуватиму вас. Сеанс триває годину. Гаразд?
Аксель кивнув головою.
— Як вас звати, месьє?
І Аксель назвав перше-ліпше ім’я, яке спало на гадку:
— Альбан.
Він прикусив губу. Ідіот! Він став жертвою їхнього спільного спогаду — адже колись він грав перед Крісом «Концерт пам’яті янгола» Альбана Берґа! Така очевидна підказка — «Альбан» — одразу вказувала на нього!
— Що ж, Альбане, зараз я допоможу вам спуститися у воду. Дозвольте мені підштовхнути візок, а потім знести вас східцями. Гаразд?
— Е... ну, гаразд...
Кріс його не впізнав. Спостерігаючи за ним краєм ока, Аксель зрозумів, чому: крім того, що Кріс не очікував побачити Акселя, поводився він дуже професійно; він дбав про те, щоб не виказати шоку чи відрази від каліцтва і не принизити пацієнта, тому зосереджувався на технічних деталях — обережно знімав халат, прибирав сталеві підпорки для ніг, підхоплював Акселя з потрібного боку.
Заспокоївшись, Аксель вирішив розслабитися і віддатися у руки Кріса.
Поклавши Акселя на воду, Кріс запитав, чи є якісь протипоказання, рухи, яких варто уникати. Аксель заперечливо похитав головою. Тоді Кріс наказав заплющити очі й почав масаж, спокійним голосом супроводжуючи кожен рух.