Якщо хтось вважає, що саме отой Штилвелд - отака гідра патентована, то маю наперед вибачитися і запропонувати діалог з тими, хто, як і я, - сталий мережений баро, тобто фрилансер, і чому виникає оте право у когось увесь час натискати на вимикач...
Невже тільки (тіко) ота сумнозвісна приказка на перевірку знання української мови «здичавілі кнури кхорокхають в бодиллі». За совєтів перевіряли на одне тільки слово «кукурудза»... А тепер перевіряють під прицільним поглядом ста чортів і стонадцяти партій...
А от у Німеччині усе якось тихіше. Бо там партійний піар не конає, а тамтешній закон про ЗМІ вибудовано таким чином, що ніякі журналісти не платять за моральні збитки, а тільки сповіщають громадськість і вибачаються перед нею самі за свій непрофесіоналізм, тоді як у нас повсякчасно виникають справи про професійні вбивства журналістів – від Георгія Гонгадзе до Петра Шевченка, а от Штилвелдам (їх бо тисячі й тисячі) просто затуляють писок, викидаючі на асфальт життя голодувати і вряди годи писати, майже кров’ю... Але вже саме з тротуарів життя.
Отож бо й є... здичавілі кнури кхорокхають в бодиллі. А ми будуємо підмурок з добре звісною назвою но пасаран!
И ни хрена у этих придурков не выйдет… Когда здесь говорят о всяческих украинских страдателях, то тут же вспоминаю, как в Детстве мне - еврейскому мальчонке, предложили в районном пионерском штаб путевку в украинский «Артек» - одесский лагерь молодая гвардия.
Принес путевку в интернат... Понабежало сволоты и директор конторы едва не рявкнула - у нас есть более достойные… Приехали все еврейские родственники и сказали директорше:
- Мы из кабинета этой сволочи не уйдем. Я их не знал. Но они не ушли! Шейгиц наш! Путевку отдали мне.
Я вырос в феврале того совкового юбилейного 1967 года на 12 см. А Ольгу Ивановну сняли за взятки и воинственную ксенофобию... Но это уже был киевский СССР 1968 г. И вот сейчас черная сотня, прорвавшись повсеместно, ту тупо недоумевает. Как? Что КАК? Где КАК? Из пионерского активиста вырос современный еврейский писатель Украины.
Дети с еврейских улиц Днепра и Харькова вырастут достойными людьми, с киевского проспекта Бандеры - конченными нигилистами и украиноненавистниками!
Катерина: Якщо Ви вважаєте подібні роздуми суспільною проблемою, то я змушена зауважити, що тут явно виражена літературна регресія і ваш текст буде заслуговувати уваги лише на літературній сторінці.
Веле Штилвелд: Мені здається, що суспільній думці в сучасному українському соціумі не вистачає сумної клоунади. Принаймні, люди, що звертаються до офіціозних газет хоч якого політичного спрямування усього політичного спектру вимушено читають і щось собі шукають поміж рядків...
Отака морально-етична і політико-естетична регресія... Краще, щоб табула раса переставала бути такою, аніж аванпостні фізичні непорозуміння між владою і дійсно існуючим соціумом. Я мав саме сюди і саме зараз прийти, щоб акцентувати деякі соціо-етичні ліки від байдужості, але без навкулачки...
Поспіх... усе роблю поспіхом, бо надто завантажений щобуденністю.... Але... Журналістика справжня то є музика... Я ще дійду до викладання основ мережевої журналістики... Отут. Мені треба добрий перекладач українською... Бо ж працюємо на Україну.
Якщо зголосишся спостерігати мою творчу палітру, то мо' й порозуміємося... Не все за одним разом... А тут ще комп немов збунтувався... Немов розлетівся на електронні шкамаття. І так буває. Між іншим, як і ті студіози, які передиратимуть звісно до своїх рефератів, хоч попрацюють над помилками... Я маю свою особливу точку зору, і хай вже такою вона лишається... сьогодні, доки не прийшов час суспільної трансформації, трансмутації і таке інше...
Антон Паланадис Луганск: Чудовий матеріал! І філософія. Дякую Вам!
27.
У каждого свои слёзы, у каждого своя память. Я очень часто вспоминаю свои детские слёзы… Классная дама тётя Стерва говорит нравоучительно, что нужно помыть палату мальчиков…
Здесь проживает четырнадцать социальных изгоев… отверженных семьёй и обществом мальчишек – украинцев, поляков, евреев, русских… Нас травят все и вся понемножку… Вперемежку между таджикскими половыми ковричками, исполненными на манер персидских… идут вечные подковёрные игры.
Тётя Стерва не прощает русским мальчикам их недорусскость, польским – недопольскость, евреи для неё – «юды». Мы с Валеркой Кишкеманом вечные дежурные по палате, по этажу – четвертому для старшеклассников. Мы его пидарасим металлической «катюшей», под которой привинчено девять половых щёток.
Тим-тири, тим-тири, тим, тим, тири -
метелка снаружи, а щетка внутри...
("Радионяня" - есть такая передача)
Нам объясняют, что так должно происходить нравственное взросление юд…