— У загальних рисах, але я хотів би обговорити це з вами детальніше.
Чари возз’єднання розтанули. За кілька секунд канапа перетворилася на розжарену пательню. Дівчина мовчала. Психолог теж не озивався. Можна було подумати, ніби він вислизнув потаємним ходом.
— У мене був план… — зрештою зважилася Ґаель, — … знищити батька.
— Ми часто про це говорили.
— Ні. Тоді в мене був конкретний спосіб стерти його на порох.
— Як ви збиралися це здійснити?
— Я випадково отримала доступ до конфіденційної інформації про родовища колтану в Конґо.
— Що таке колтан?
— Рідкісний мінерал, який видобувають у Центральній Африці. Його використовують для виробництва мікросхем, зокрема в мобільних телефонах, ігрових консолях. Мій батько заробив на цьому цілий статок.
— Я думав, він начальник поліції.
— Служба йому не завада. Паралельно з кар’єрою фліка він завжди мав якісь справи в Конґо.
Вона зробила паузу. Лікар заговорив не відразу. Можливо, робив нотатки…
— Що за інформація?
— Минулого року розвідувальна група відкрита значні поклади в місцевості, яку контролює батькова компанія, і їх, незважаючи на війну, можна було б експлуатувати. Про це знав тільки він.
— Ви продали ці дані?
— Ні. Я безкоштовно передала їх знайомим банкірам.
— Як ви з ними познайомилися?
— Ви самі знаєте.
Знову мовчання, жодного докірливого слова.
— Яким конкретно був ваш план?
— Не знаю, нічого не тямлю в фінансах, але інтуїтивно відчула, що ця інформація могла б наробити галасу. Я свого домоглася. Ті банкіри масово скупили акції «Coltano». Це спровокувало непередбачене зростання курсу, і батько опинився по вуха в лайні. Його конґолезькі партнери подумали, що то він купив акції, аби прибрати все до рук.
— Усе аж так серйозно?
— Бачу, ви їх не знаєте. Я, до речі, теж. Але зважаючи на те, що говорить батько, вони не жартують.
— Але якщо то був не він…
— Чорні також почали міркувати, чого б це раптом хтось купував акції «Coltano», якщо старі шахти компанії спокійно собі працюють. Батько боявся, що вони дізнаються про нові родовища.
— Він їм не сказав?
— Ви не розумієте? Він планував тихцем експлуатувати шахти, натоптуючи собі кишені за спиною у партнерів. Про все це я довідалася вже згодом…
— То вони дізналися правду?
— Ні. Батько, як завжди, виплутався. Аби знизити курс, він продав власні акції собі в збиток. Мої банкіри врешті-решт перепродали свої, бо подумали, що мої дані — фейк. Конголезці забили на це. «Coltano» повернув собі статус темної компанії.
— Ви знищили батька?
Вона коротко зареготала, але захлинулася мов потопельник.
— Пролетіла. Він загріб цілу купу бабла та зрештою все викупить, я впевнена. Тим часом, згідно з планом, він почне експлуатацію своїх сраних родовищ. До речі, поки ми тут говоримо, він там, напевне, вставляє пістони хлопцям, які гарують у тісних норах.
— За це ви його ненавидите?
— Звісно, ні.
Знову пауза. Цього разу вона була впевнена: чоловік записує.
— Але сталося щось набагато страшніше, чи не так? — нарешті озвався він.
У горлянці ніби наждак — не дає ковтнути.
— Коли він дізнався, що я зробила… — промимрила жінка, — він приперся до мого брата, Лоїка. Я сиділа з його малими. Побачила, як він заходить, і… запанікувала… Хоча знала, що так буде… Навіть очікувала сутички… Хотіла потішитися, подивитись, як він надриває свою брудну горлянку… Я…
Вона замовкла. Головне — не плакати.
— Що сталося?
— Я вистрибула у вікно. Лоїк живе на четвертому поверсі.
Вона витримала хвилинну паузу. Така собі німа епітафія. Примудрилася провалити навіть власне самогубство.
— Я вижила, — сухо вела вона далі, — чи то зачепилася за гілля дерева, чи впала на дах якоїсь тачки, вже не пам’ятаю. Головне, що вижила й зрозуміла: ніколи не зможу нормально жити.
— Поясніть, будь ласка.
— Я можу ненавидіти свого батька, намагатися знищити його — це все виверти. Єдине почуття, яке мною керує, — страх. Примітивний, неконтрольований страх.
— Чому?
Вона сперлася на лікоть, мов пацієнт, який останньої миті відмовляється від ампутації.
— Невже необхідно знову все це викладати?
— Ви зцілюєте себе власними словами. Не має значення, скільки разів ви пережовуватимете ті самі спогади. При цьому вивільняється щось інше, й це приносить вам полегшення.
Катц говорив металевим, безстатевим голосом. Цей тембр мав свідчити про його безсторонність. Ні чоловік, ні жінка, просто вухо…